Соцмережі: ультраіндустріальні натовпи і постіндустріальні демоси (+аудіо)

Аудіоверсія: Соцмережі: ультраіндустріальні натовпи і постіндустріальні демоси

Як ми вже знаємо, індустріальна формація формує машинне виробництво і суспільство, яке є його придатком. Комп’ютерні технології виступають в ролі підсилювача соціальних процесів, тому комп’ютеризація індастріалу посилює його машинний характер і творить ультраіндастріал. Можна сказати, що ультраіндастріал – це комп’ютеризований індастріал.

Машинне виробництво зацікавлене в тому, щоб перетворити суспільство на аморфний натовп: це зручно для обслуговування «великого конвеєра». Після появи масових комп’ютерних соціальних мереж, натовпи перейшли у віртуальний простір. Відповідно, характерними особливостями таких ультраіндустріальних мереж є притаманні натовпам надмірна емоційність, антиінтелектуальність, довірливість, беззахисність перед маніпуляціями, схильність до інформаційного зараження і масових психозів.

Феномен натовпів розглянуто у статті «Чому розумні люди голосують як ідіоти». «Дивна» поведінка натовпів насправді є закономірним наслідком соціальної природи людини. Річ у тім, що людина – це соціальна істота, а  соціум – це колективний організм або, як казав Платон, «велика людина», що має «голову» і «тіло». Голова наказує, тіло виконує.

Так от: функцію голови спроможні виконувати не більше 5% населення – це люди, які володіють критичним мисленням. Соціологи їх називають «Homo duplex» (Гомо дуплекс – людина подвійна). Решта 95% – це Homo simplex (Гомо сімплекс – людина проста). Співвідношення 5:95 (1:19) означає, що зазвичай одна людина може напряму (безпосередньо) керувати групою не чисельнішою за 20 осіб.

За такого керування група спроможна діяти осмислено – як колективний організм (соціум) – подібно до людини, що живе власним розумом. Але, наголосимо, згадана осмисленість з’являється тільки тоді, коли є ієрархічна структура, тобто «голова» керує, а «тіло» виконує.

Якщо ж управлінської структури нема, а рішення ухвалюються більшістю, то «голова» (Гомо дуплекс) завжди буде в меншості (умовно кажучи, 19 проти 1). У цьому випадку маємо не соціум, а натовп. У несформованому соціумі рішення ухвалюють Homo simplex, неспроможні до самостійного мислення.

З другого боку, сформований соціум може перетворитися на натовп. Перетворення на натовп відбувається тоді, коли чисельність групи перевищує 20 осіб. Щоб цьому запобігти, група має розділитися або сформувати новий ієрархічний рівень, наприклад, 1–3–16. 

У масових соціальних мережах напряму взаємодіють сотні і тисячі людей, тому такі мережі є натовпами – емоційними, нерозумними,  несамостійними, маніпульованими.

Така ж ситуація у політичних системах з прямими виборами: тут рішення ухвалює «лохторат» – натовп виборців. Інтелектуальний рівень натовпів відповідає рівню його найтупіших членів, тому очевидно, що рішення натовпу майже гарантовано будуть помилковими.

Чому в сучасних масових соцмережах нема механізмів формування ієрархій, завдяки яким натовп може перетворитися на соціум? Тому, що це не вигідно власникам, адже тоді вони не зможуть безперешкодно маніпулювати соцмережами у власних інтересах. Врешті-решт, ці соцмережі є бізнесовими проектами, створеними для отримання прибутку.

Отже, ультраіндустріальні соцмережі мають дві головні особливості:

1) вони є неструктурованими, а тому маніпульованими натовпами,

2) маніпуляції здійснюються із-зовні – власниками мереж, адже натовпи не мають жодних можливостей керувати мережею.  

Важливо, що організація таких мереж відповідає моделі сучасних держав, які переважно є прихованими диктатурами: влада вибудовується згори донизу, причому непрозорим способом, а суспільство підтримується у максимально розпорошеному стані натовпу, беззахисного перед маніпуляціями. Різниця тільки в тому, що в комп’ютерних соцмережах маніпуляції витонченіші, а тому менше помітні.

Згідно з принципом протилежності, у постіндустріальних мережах усе має бути навпаки:

1) вони мають бути ієрархічно структурованими;

2) вони мають бути самокерованими.

Влада має вибудовуватися знизу догори, тому постіндустріальна мережа – це республіка (від лат. res publica — справа суспільна, спільна справа). Основою республіки є громадянське суспільство – суспільство правильно організованих громадян.

Щоб не відбулося узурпації влади, в республіці має працювати влада демосів, тобто самоорганізованих груп чисельністю до 150 осіб, де всі знають всіх. Люди вільно об’єднуються в демоси, а демоси вільно взаємодіють між собою і формують демоси вищого рівня. В результаті отримуємо динамічну ієрархічну мережу, в якій постійно виникають нові демоси і зникають старі.

Такий соціальний лад ми називаємо словом демосократія, що значить "влада демосів". Центральною ідеєю в демосократії є ідея живого соціального організму – екосистеми. Йдеться про такий устрій, за якого суспільство діє як цілісний живий організм, а кожен його елемент у процесі розвитку, адаптації та змагальності рухається до того, щоб зайняти в соціумі своє природне місце. Відтак демосократія формує систему правил, завдяки якій відбувається прискорена індивідуальна і соціальна еволюція (див.: Демократія і еволюція).    

На завершення цієї статті зауважимо, що комп’ютеризована соціальна мережа – це інформаційна технологія. Інформація (лат. informatio) – це «те, що є всередині форми», а також «те, що творить форму». Як ми вже з’ясували, формою державного правління у постіндустріальних державах має бути республіка. Республіканська форма починається з правильної, природовідповідної організації на інформаційному рівні.

У наш час природовідповідна інформаційна організація досягається в вільних, ієрархічних, динамічних, самокерованих соціальних мережах. Такі мережі коротко називаємо екомережами, тобто природовідповідними мережами, інформаційними екосистемами. Відтак перехід до постіндустріальних республік починається з вирощення таких екомереж. Розвиток екомереж – це засіб формування громадянського суспільства постіндустріальної доби.

Продовження: Вільний обмін інформацією, авторські права, гра на випередження і розвиток мов у постіндустріальному суспільстві

У попередніх статтях описані такі ознаки й компоненти постіндустріального суспільства:

• 1. «Неонатуральне господарство»: економічна самодостатність на рівні одноосібних і колективних господарств
• 2. Універсальна індивідуалізована безперервна ігрофікована освіта, тісно пов’язана з практичною діяльністю 
• 3. Вільна динамічна ієрархічна мережа демосів, глобальна духовно-економічна держава-громада
• 4. Культ чесності, прозорості, правдивості у всіх сферах життя – від науки і економіки до людських стосунків
• 5. Соціальне забезпечення: діти, родина, друзі, територіальні громади, бізнеси, духовні корпорації, монастирі, тверда валюта
• 6. Охорона здоров’я: цілісний підхід, профілактична медицина, заохочення здорового способу життя, ліквідація паразитичних процесів
• 7. Постіндустріальна економіка: без реєстрацій і податків
• 8. Вільна релігія вільних людей: прагматизм, раціональність, краса, позитивні емоції, продуктивність
• 9. Постіндустріальна Січ: життя на волі, біографія з чистої сторінки