Євангеліє – це концентрат арійської традиції. Попри масштабні спроби затуманення викладеної в Добрій Новині інформації, ми маємо змогу, завдяки очищенню її від вставок, долучитися до істинних знань та еволюціонувати. Порівняння світоглядних принципів арійства та іудохристиянського збоченого лівого шляху дасть змогу глибше зрозуміти, ким ми є і куди повинні рухатися!
Центральним елементом світогляду є знання про наявність Творця – всемогутнього, досконалого, доброго і святого. Він створив досконалий всесвіт, який є доброзичливим до людини. Ісус називає Творця словом «батько», «отець», і навчає усіх нас так само його сприймати – як небесного батька. Що це означає? Тільки те, що Творець всесвіту – це колективна особа, що живе в божественному просторі і складається з величезної кількості божественних істот. Частина цих істот втілилась у нашому земному світі. Тому ми є втіленими частинками Творця – ми є його дітьми, подібно до того як земна дитина є втіленою частинкою генокоду своїх батьків. Бог-Отець є творчим, атакуючим, чоловічим початком буття. Він запліднює сотворений всесвіт ініціативою, творчістю, волею до життя. Подібним чином ми називаємо мамою-ненькою Україну, яка також є колективною істотою, але не божественного, а фізичного простору.
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Бог в іудохристиянстві формально визнається Творцем всесвіту, проте має характер іудейського Ієгови – жорстокого, тиранічного і заздрісного родоплемінного егрегора. Він не має ознак святості і досконалості, адже створив світ сповненим страждань. Іудохристияни вважають свого бога «халтурщиком», адже його недоробки постійно доводиться виправляти людям: робити обрізання і вакцинації, створювати генетично модифіковані продукти, масово застосовувати «кесареві розтини» при дітонародженні, робити пересадки органів тощо. Без постійного виправлення цих недоробок життя людського роду, на їхню думку, стане цілком нестерпним або й зовсім припиниться (див.: Світоглядні основи вакцинації).
2. Матір природа / Мачуха природа
Світоглядна арійська теза
Цей матеріальний світ сотворений Творцем. Він являє собою пасивне, надзвичайно пластичне середовище, яке радо відгукується на людську ініціативу і підлаштовується під неї. Завдяки цьому земний світ – це простір чудес. Але тільки для тих, хто його опанував. Для опанування зовнішнього світу спочатку треба опанувати свій внутрішній світ. Для цього треба навчитися керувати нашими внутрішніми стихіями: думками, інстинктами, пристрастями. Це досягається станом внутрішньої чистоти, наповненням себе світлом істини, точною і чистою мовою, практикою добрих справ.
Після опанування внутрішніх стихій відкривається шлях до керування всіма зовнішніми стихіями, головними з яких традиційно вважаються земля, вода, вітер і вогонь. Символом цих стихій традиційно вважався дракон – символічна істота, що поєднує у собі всі ці чотири стихії. Метафора «підкорити дракона» означає опанувати свою внутрішню природу і мудро керувати навколишнім світом. Людина, яка підкорила дракона – це і є син Божий, хрестос. Така людина стає центром, навколо якого починає обертатися світ.
Матеріальна природа є уособленням люблячого і гармонізуючого жіночого початку, що запліднюється творчістю Бога-Отця і народжує синів Божих.
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Ставлення до природи логічно випливає з уявлень про її недолугого творця. З погляду іудохристиянського культу, природа в своїй основі сповнена бруду і гріховності, вона дефективна, зла і агресивна. Співпраця з такою природою безглузда, її треба взяти під жорсткий контроль, а все, що не надається до контролю, – знищити. Якщо арійська концепція передбачає дбайливе опанування природи, основане на співпраці з нею, то іудохристиянська концепція сприймає природу як смертельного ворога і ставиться до неї згідно з комуністичним гаслом «якщо ворог не здається – його знищують».
3. Син Божий / Раб божий
Світоглядна арійська теза
Це позначення людини, яка усвідомлює себе втіленою божественною сутністю і, відповідно, може сміливо та вправно діяти в цьому фізичному світі. Для досягнення такого боголюдського стану треба пройти шляхом самовдосконалення протягом багатьох земних втілень. Це деяким чином нагадує комп’ютерну гру, в якій для досягнення найвищого рівня потрібно багато ігрових сеансів. Рівні самовдосконалення метафорично описані в «блаженствах» Нагірної проповіді (Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого, 12).
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Людина в іудохристиянстві сприймається як створений їхнім богом біоробот (інтелектуальна тварина), а оскільки бог далеко не досконалий, то що вже говорити про його творіння. Воно є суцільною «помилкою природи». Якщо цій істоті дати свободу, то вона знищить все живе і загине сама, тому рабство і тиранія – це єдиний можливий спосіб її існування.
4.Святий Дух / Інформаційний туман
Світоглядна арійська теза
Це чиста, істинна, позитивна, життєстверджуюча інформація. Першоджерелом такої інформації є Творець – розробник нашої земної «Гри в життя». Вторинними центрами трансляції Святого духу є світлі духовні сутності і святі люди. У євангельські часи головним транслятором був Ісус Хрестос, який черпав інформацію з першоджерела. Творець всесвіту, син Божий і Святий дух складають арійську Святу Трійцю, звідси традиційна формула «В ім’я Отця, Сина і Святого духа» (177). Носіями оформленої інформації від Святого духа є ангели (слово ангел-янгол означає «новий голос», «новина», «вість»).
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Поняття Святого духа в іудохристиянстві надзвичайно затемнене. Його об’єднали разом з Отцем і Сином у «Триєдиному Бозі» – понятті, яке не надається для пояснення. Тому догмат Триєдності Бога оголошується недосяжним для людського розуму і вважається «найбільшою таємницею християнської віри». У такий спосіб уявлення про Святий дух як ясну, істинну, позитивну, продуктивну інформацію перетворилося на щось туманне і багатозначне. Суперечливість цього догмату стала джерелом численних розколів і протистоянь, що тривають донині.
5. Реінкарнація / Одноразове життя
Світоглядна арійська теза
Людина розглядається як втілена божественна сутність, яка розвивається через палінгенезію-реінкарнацію: «Ви, що пішли за Мною, в палінгенезії у сто разів більше одержите і життя вічне успадкуєте» (110). Головне завдання земного життя – реалізація боголюдських можливостей, зокрема здатності відновлювати своє фізичне тіло і керувати природними стихіями. Реалізована людина завжди перебуває в центрі подій, вона власною волею творить навколишню реальність: «Істинно кажу вам: коли матимете віру хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не буде для вас неможливого» (91). Найсприятливішим простором для реалізації боголюдського потенціалу і земного процвітання є Царство боже (Простір волі).
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Іудохристиянство рішуче відкинуло євангельську ідею реінкарнації-палінгенезії (110), натомість прийняло фарисейську ідею «воскресіння мертвих». Згідно з нею, після смерті душа-психіка кожної людини потрапляє в «шеол» – своєрідний «накопичувач душ», «царство тіней», «ад». Там вони перебувають в якомусь напівсонному стані очікування воскресіння, яке відбудеться тоді, коли прийде іудейський месія і відновить земну Іудейську державу. Тоді будуть створені копії тіл всіх померлих, в які повернуться їхні колишні душі-психіки, тобто будуть відновлені їхні земні особистості з усією пам’яттю, рисами характеру, здібностями тощо. Тут же відбудеться «Страшний суд», після якого іудейські праведники будуть вічно блаженствувати в царстві свого месії, а грішники будуть зі своїми новими тілами вічно горіти в пеклі.
6. Еволюційна змагальність / Анти-еволюція
Світоглядна арійська теза
Фундаментальною особливістю сотвореного всесвіту є його прагнення до еволюційного розгортання і вдосконалення. Це досягається через механізм змагальності, в якому перемагають досконаліші види. Вони залишають після себе нащадків, які продовжують невпинні еволюційні перегони. Менш досконалі види вибувають з еволюційної змагальності. Для успішного розвитку руху за Царство боже Ісус зібрав велику кількість учнів і відібрав з них найкращих – 12 апостолів (71). З цих апостолів Ісус вибрав трьох найпотужніших – Івана й Якова Заведеїв, яких назвав «Дітьми блискавки» (Воанергес), і Симона, якого назвав «Скелею» (Петро).
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Діти диявола категорично заперечують відкриту еволюційну змагальність, оскільки не спроможні перемагати в чесній боротьбі. Тому їхня життєва стратегія – приховане паразитування, «лівий шлях». Вони ще можуть визнати змагальність (боротьбу за існування) у тварин, але в жодному разі не в людей. Мало того, вони роблять все можливе, щоб «зрівняти шанси» здорових і хворих, сильних і слабких, красивих і потворних. Звідси активні дії на просування несмаку, хвороб, розпусти, збочень. На іудохристиянських іконах люди часто зображуються у вигляді потвор, вони сумні, згорблені, нещасні, з похиленими головами або на колінах.
7. Підтримувати кращих / Підтримувати гірших
Світоглядна арійська теза
Досконалішими є ті види, які плекають внутрішні механізми добору кращих – сильніших, розумніших, креативніших, красивіших, гармонійніших. Якщо говорити конкретно про людські спільноти, то перевагу отримують ті, що свідомо стимулюють енергійну внутрішню конкуренцію і заохочують кращих.
Механізми добору розвиваються і передаються нащадкам через національні культури (культура – це те, що культивується). Змагальність видів – це змагальність їхніх культур (традицій, звичаїв, етик). Культура завжди має ефективні механізми добору кращих, інакше вона зникає разом з народом, який є носієм цієї культури.
Культура – це завжди цілісність, адже внутрішньо суперечлива культура вмирає разом зі своїм носієм. Загальнолюдської культури не існує, проте є універсальні методи досягнення еволюційної переваги, властиві для багатьох національних культур (див. також: Золоте правило етики, або Залізний закон розплати).
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Підтримка всього хворобливого часто маскується під «благодійну діяльність», в тому числі на корпоративному і державному рівні. Пожертви жебракам, якими так люблять опікуватися іудохристияни, насправді заохочують жебрацтво. Збирання грошей на лікування хворих дітей зазвичай не має нічого спільного ні з лікуванням, ні з дітьми.
Існує простий закон: які процеси підтримуєш, такі й отримуєш. Наприклад, якщо держава фінансує хворих, то їх ставатиме чимраз більше, адже бути «трішки хворим» стає вигідно. Більше того, наявність хронічної хвороби, наприклад, туберкульозу, для частини людей є суттєвим джерелом грошових надходжень.
Та як тільки держава почне фінансувати здорових, то стане вигідно бути здоровим, і люди почнуть шукати шляхи оздоровлення. Тим більше, що методи оздоровлення доступні і прості, адже бути здоровим – це природно, а тому – легко і приємно. Але для цього потрібна правдива інформація про методи оздоровлення, а вона постійно перекручується або заглушується «дітьми диявола».
8. Простори буття / Долина сліз
Світоглядна арійська теза
Ігровий простір фізичного світу має чотири рівні, що характеризуються ключовими словами «процвітання», «пригоди», «боротьба», «страждання». Перший – найвищий рівень – позначається терміном Царство боже. Він найсприятливіший для повноцінного життя, навчання, творення, вдосконалення. Поза межами цього простору подій неможливо стати боголюдиною – сином Божим. Тому Добра Новина – це технологія досягнення Простору волі: «Не тривожтесь, кажучи: що будемо їсти, що пити і в що одягнемося? Про все те побиваються неуки. Шукайте перше Царства Божого та правди його, і все те вам додасться» (25).
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Іудохристиянство розглядає людське життя як постійні страждання, тому порівнює його з «долиною плачу». Тобто різноманітність земного буття тут зводиться до Простору страждань, при цьому три інші простори – «волі», «пригод» і «боротьби» – оголошуються неіснуючими. Важливо, що своїх прихильників іудаїзм орієнтує на Простір боротьби (вищі простори для нього просто недоступні).
Очевидно, що конструктори іудохристиянства сповідували іудаїзм, тому іудохристиянство як світоглядна система нижчого рівня не призначалась ними для власного застосування. Іудохристиянство було створене сектою фарисеїв як інформаційна зброя проти інших народів, як духовна отрута для радикального ослаблення всіх своїх еволюційних конкурентів. Тому іудаїзм відкидає іудохристиянство для свого народу, натомість активно просуває його для всіх інших. Зокрема, назовні поширюються вигадки про те, що Ісус начебто був євреєм, проте серед своїх ця теза категорично заперечується.
9. Бути, а не здаватися / «Побілені гроби»
Світоглядна арійська теза
Входження людини у простір Царства божого визначається не тим, кого вона з себе вдає, а тим, якою вона є насправді. Тому в арійстві надзвичайно велика увага звертається на чистоту та щирість мислення, мовлення і людських стосунків. Зовнішні прояви релігії обов’язково мають відповідати внутрішнім переконанням. «Уважайте добре, щоб ви не чинили напоказ ваших добрих учинків... А коли молитеся, не будьте як лицеміри, що люблять молитися перед усіма» (п. 19, 20). Арійське хрестиянство не визнає показного «піару» та «іміджу», а розглядає їх як лицемірство і фарисейство. Тому для арійства властивий мінімалізм зовнішніх обрядів, їх лаконічність і технологічність. Робимо тільки те, що розуміємо.
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Іудохристиянство є паразитичною антисистемою, тому воно може існувати тільки завдяки брехні та лицемірству. За блиском зовнішніх обрядів захована внутрішня суперечливість і сатанізм, тобто протидія Творцю. «Горе вам, фарисеї, лицеміри, що схожі на побілені гроби, які зверху здаються гарними, а всередині повні мертвих кісток і всякої нечисті. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливими, а всередині ви повні лицемірства й беззаконня» (131).
Іудохристиянська отрута глибоко вразила нинішню Церкву та її організаційну ієрархію. Відбулась зворотня селекція – добір гірших, ефективніших у лицемірстві і пристосуванстві. Священство перестало бути локомотивом розвитку і прикладом для наслідування.
Ми вже знаємо, що завдання сатанинської антитези – протидіяти розгортанню божественною тези, блокувати еволюційний розвиток. Іудохристиянству це успішно вдається. Багаторічна практика оздоровлення людей переконала, що простіше навчити самозціленню атеїстів, ніж «віруючих», отруєних іудохристиянською єрессю.
Головними блокуючими чинниками виступають страх перед життям, невіра у власні сили, переконання у безнадійній зіпсованості існуючого світу, практика застосування брудних молитов.
Наші інтереси:
Бути собою, знати традиції предків, рухатися до світла, ставати світлом і поширювати світло!
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Світоглядні принципи арійства та іудохристиянський лівий шлях: теза і антитеза
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Євангеліє – це концентрат арійської традиції. Попри масштабні спроби затуманення викладеної в Добрій Новині інформації, ми маємо змогу, завдяки очищенню її від вставок, долучитися до істинних знань та еволюціонувати. Порівняння світоглядних принципів арійства та іудохристиянського збоченого лівого шляху дасть змогу глибше зрозуміти, ким ми є і куди повинні рухатися!
pisnyayangola.jpg
Зміст
1. Творець Всесвіту / Недолугий тиран
Світоглядна арійська теза
Центральним елементом світогляду є знання про наявність Творця – всемогутнього, досконалого, доброго і святого. Він створив досконалий всесвіт, який є доброзичливим до людини. Ісус називає Творця словом «батько», «отець», і навчає усіх нас так само його сприймати – як небесного батька. Що це означає? Тільки те, що Творець всесвіту – це колективна особа, що живе в божественному просторі і складається з величезної кількості божественних істот. Частина цих істот втілилась у нашому земному світі. Тому ми є втіленими частинками Творця – ми є його дітьми, подібно до того як земна дитина є втіленою частинкою генокоду своїх батьків. Бог-Отець є творчим, атакуючим, чоловічим початком буття. Він запліднює сотворений всесвіт ініціативою, творчістю, волею до життя. Подібним чином ми називаємо мамою-ненькою Україну, яка також є колективною істотою, але не божественного, а фізичного простору.
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Бог в іудохристиянстві формально визнається Творцем всесвіту, проте має характер іудейського Ієгови – жорстокого, тиранічного і заздрісного родоплемінного егрегора. Він не має ознак святості і досконалості, адже створив світ сповненим страждань. Іудохристияни вважають свого бога «халтурщиком», адже його недоробки постійно доводиться виправляти людям: робити обрізання і вакцинації, створювати генетично модифіковані продукти, масово застосовувати «кесареві розтини» при дітонародженні, робити пересадки органів тощо. Без постійного виправлення цих недоробок життя людського роду, на їхню думку, стане цілком нестерпним або й зовсім припиниться (див.: Світоглядні основи вакцинації).
2. Матір природа / Мачуха природа
Світоглядна арійська теза
Цей матеріальний світ сотворений Творцем. Він являє собою пасивне, надзвичайно пластичне середовище, яке радо відгукується на людську ініціативу і підлаштовується під неї. Завдяки цьому земний світ – це простір чудес. Але тільки для тих, хто його опанував. Для опанування зовнішнього світу спочатку треба опанувати свій внутрішній світ. Для цього треба навчитися керувати нашими внутрішніми стихіями: думками, інстинктами, пристрастями. Це досягається станом внутрішньої чистоти, наповненням себе світлом істини, точною і чистою мовою, практикою добрих справ.
Після опанування внутрішніх стихій відкривається шлях до керування всіма зовнішніми стихіями, головними з яких традиційно вважаються земля, вода, вітер і вогонь. Символом цих стихій традиційно вважався дракон – символічна істота, що поєднує у собі всі ці чотири стихії. Метафора «підкорити дракона» означає опанувати свою внутрішню природу і мудро керувати навколишнім світом. Людина, яка підкорила дракона – це і є син Божий, хрестос. Така людина стає центром, навколо якого починає обертатися світ.
Матеріальна природа є уособленням люблячого і гармонізуючого жіночого початку, що запліднюється творчістю Бога-Отця і народжує синів Божих.
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Ставлення до природи логічно випливає з уявлень про її недолугого творця. З погляду іудохристиянського культу, природа в своїй основі сповнена бруду і гріховності, вона дефективна, зла і агресивна. Співпраця з такою природою безглузда, її треба взяти під жорсткий контроль, а все, що не надається до контролю, – знищити. Якщо арійська концепція передбачає дбайливе опанування природи, основане на співпраці з нею, то іудохристиянська концепція сприймає природу як смертельного ворога і ставиться до неї згідно з комуністичним гаслом «якщо ворог не здається – його знищують».
3. Син Божий / Раб божий
Світоглядна арійська теза
Це позначення людини, яка усвідомлює себе втіленою божественною сутністю і, відповідно, може сміливо та вправно діяти в цьому фізичному світі. Для досягнення такого боголюдського стану треба пройти шляхом самовдосконалення протягом багатьох земних втілень. Це деяким чином нагадує комп’ютерну гру, в якій для досягнення найвищого рівня потрібно багато ігрових сеансів. Рівні самовдосконалення метафорично описані в «блаженствах» Нагірної проповіді (Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого, 12).
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Людина в іудохристиянстві сприймається як створений їхнім богом біоробот (інтелектуальна тварина), а оскільки бог далеко не досконалий, то що вже говорити про його творіння. Воно є суцільною «помилкою природи». Якщо цій істоті дати свободу, то вона знищить все живе і загине сама, тому рабство і тиранія – це єдиний можливий спосіб її існування.
4. Святий Дух / Інформаційний туман
Світоглядна арійська теза
Це чиста, істинна, позитивна, життєстверджуюча інформація. Першоджерелом такої інформації є Творець – розробник нашої земної «Гри в життя». Вторинними центрами трансляції Святого духу є світлі духовні сутності і святі люди. У євангельські часи головним транслятором був Ісус Хрестос, який черпав інформацію з першоджерела. Творець всесвіту, син Божий і Святий дух складають арійську Святу Трійцю, звідси традиційна формула «В ім’я Отця, Сина і Святого духа» (177). Носіями оформленої інформації від Святого духа є ангели (слово ангел-янгол означає «новий голос», «новина», «вість»).
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Поняття Святого духа в іудохристиянстві надзвичайно затемнене. Його об’єднали разом з Отцем і Сином у «Триєдиному Бозі» – понятті, яке не надається для пояснення. Тому догмат Триєдності Бога оголошується недосяжним для людського розуму і вважається «найбільшою таємницею християнської віри». У такий спосіб уявлення про Святий дух як ясну, істинну, позитивну, продуктивну інформацію перетворилося на щось туманне і багатозначне. Суперечливість цього догмату стала джерелом численних розколів і протистоянь, що тривають донині.
5. Реінкарнація / Одноразове життя
Світоглядна арійська теза
Людина розглядається як втілена божественна сутність, яка розвивається через палінгенезію-реінкарнацію: «Ви, що пішли за Мною, в палінгенезії у сто разів більше одержите і життя вічне успадкуєте» (110). Головне завдання земного життя – реалізація боголюдських можливостей, зокрема здатності відновлювати своє фізичне тіло і керувати природними стихіями. Реалізована людина завжди перебуває в центрі подій, вона власною волею творить навколишню реальність: «Істинно кажу вам: коли матимете віру хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не буде для вас неможливого» (91). Найсприятливішим простором для реалізації боголюдського потенціалу і земного процвітання є Царство боже (Простір волі).
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Іудохристиянство рішуче відкинуло євангельську ідею реінкарнації-палінгенезії (110), натомість прийняло фарисейську ідею «воскресіння мертвих». Згідно з нею, після смерті душа-психіка кожної людини потрапляє в «шеол» – своєрідний «накопичувач душ», «царство тіней», «ад». Там вони перебувають в якомусь напівсонному стані очікування воскресіння, яке відбудеться тоді, коли прийде іудейський месія і відновить земну Іудейську державу. Тоді будуть створені копії тіл всіх померлих, в які повернуться їхні колишні душі-психіки, тобто будуть відновлені їхні земні особистості з усією пам’яттю, рисами характеру, здібностями тощо. Тут же відбудеться «Страшний суд», після якого іудейські праведники будуть вічно блаженствувати в царстві свого месії, а грішники будуть зі своїми новими тілами вічно горіти в пеклі.
6. Еволюційна змагальність / Анти-еволюція
Світоглядна арійська теза
Фундаментальною особливістю сотвореного всесвіту є його прагнення до еволюційного розгортання і вдосконалення. Це досягається через механізм змагальності, в якому перемагають досконаліші види. Вони залишають після себе нащадків, які продовжують невпинні еволюційні перегони. Менш досконалі види вибувають з еволюційної змагальності. Для успішного розвитку руху за Царство боже Ісус зібрав велику кількість учнів і відібрав з них найкращих – 12 апостолів (71). З цих апостолів Ісус вибрав трьох найпотужніших – Івана й Якова Заведеїв, яких назвав «Дітьми блискавки» (Воанергес), і Симона, якого назвав «Скелею» (Петро).
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Діти диявола категорично заперечують відкриту еволюційну змагальність, оскільки не спроможні перемагати в чесній боротьбі. Тому їхня життєва стратегія – приховане паразитування, «лівий шлях». Вони ще можуть визнати змагальність (боротьбу за існування) у тварин, але в жодному разі не в людей. Мало того, вони роблять все можливе, щоб «зрівняти шанси» здорових і хворих, сильних і слабких, красивих і потворних. Звідси активні дії на просування несмаку, хвороб, розпусти, збочень. На іудохристиянських іконах люди часто зображуються у вигляді потвор, вони сумні, згорблені, нещасні, з похиленими головами або на колінах.
7. Підтримувати кращих / Підтримувати гірших
Світоглядна арійська теза
Досконалішими є ті види, які плекають внутрішні механізми добору кращих – сильніших, розумніших, креативніших, красивіших, гармонійніших. Якщо говорити конкретно про людські спільноти, то перевагу отримують ті, що свідомо стимулюють енергійну внутрішню конкуренцію і заохочують кращих.
Механізми добору розвиваються і передаються нащадкам через національні культури (культура – це те, що культивується). Змагальність видів – це змагальність їхніх культур (традицій, звичаїв, етик). Культура завжди має ефективні механізми добору кращих, інакше вона зникає разом з народом, який є носієм цієї культури.
Культура – це завжди цілісність, адже внутрішньо суперечлива культура вмирає разом зі своїм носієм. Загальнолюдської культури не існує, проте є універсальні методи досягнення еволюційної переваги, властиві для багатьох національних культур (див. також: Золоте правило етики, або Залізний закон розплати).
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Підтримка всього хворобливого часто маскується під «благодійну діяльність», в тому числі на корпоративному і державному рівні. Пожертви жебракам, якими так люблять опікуватися іудохристияни, насправді заохочують жебрацтво. Збирання грошей на лікування хворих дітей зазвичай не має нічого спільного ні з лікуванням, ні з дітьми.
Існує простий закон: які процеси підтримуєш, такі й отримуєш. Наприклад, якщо держава фінансує хворих, то їх ставатиме чимраз більше, адже бути «трішки хворим» стає вигідно. Більше того, наявність хронічної хвороби, наприклад, туберкульозу, для частини людей є суттєвим джерелом грошових надходжень.
Та як тільки держава почне фінансувати здорових, то стане вигідно бути здоровим, і люди почнуть шукати шляхи оздоровлення. Тим більше, що методи оздоровлення доступні і прості, адже бути здоровим – це природно, а тому – легко і приємно. Але для цього потрібна правдива інформація про методи оздоровлення, а вона постійно перекручується або заглушується «дітьми диявола».
8. Простори буття / Долина сліз
Світоглядна арійська теза
Ігровий простір фізичного світу має чотири рівні, що характеризуються ключовими словами «процвітання», «пригоди», «боротьба», «страждання». Перший – найвищий рівень – позначається терміном Царство боже. Він найсприятливіший для повноцінного життя, навчання, творення, вдосконалення. Поза межами цього простору подій неможливо стати боголюдиною – сином Божим. Тому Добра Новина – це технологія досягнення Простору волі: «Не тривожтесь, кажучи: що будемо їсти, що пити і в що одягнемося? Про все те побиваються неуки. Шукайте перше Царства Божого та правди його, і все те вам додасться» (25).
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Іудохристиянство розглядає людське життя як постійні страждання, тому порівнює його з «долиною плачу». Тобто різноманітність земного буття тут зводиться до Простору страждань, при цьому три інші простори – «волі», «пригод» і «боротьби» – оголошуються неіснуючими. Важливо, що своїх прихильників іудаїзм орієнтує на Простір боротьби (вищі простори для нього просто недоступні).
Очевидно, що конструктори іудохристиянства сповідували іудаїзм, тому іудохристиянство як світоглядна система нижчого рівня не призначалась ними для власного застосування. Іудохристиянство було створене сектою фарисеїв як інформаційна зброя проти інших народів, як духовна отрута для радикального ослаблення всіх своїх еволюційних конкурентів. Тому іудаїзм відкидає іудохристиянство для свого народу, натомість активно просуває його для всіх інших. Зокрема, назовні поширюються вигадки про те, що Ісус начебто був євреєм, проте серед своїх ця теза категорично заперечується.
9. Бути, а не здаватися / «Побілені гроби»
Світоглядна арійська теза
Входження людини у простір Царства божого визначається не тим, кого вона з себе вдає, а тим, якою вона є насправді. Тому в арійстві надзвичайно велика увага звертається на чистоту та щирість мислення, мовлення і людських стосунків. Зовнішні прояви релігії обов’язково мають відповідати внутрішнім переконанням. «Уважайте добре, щоб ви не чинили напоказ ваших добрих учинків... А коли молитеся, не будьте як лицеміри, що люблять молитися перед усіма» (п. 19, 20). Арійське хрестиянство не визнає показного «піару» та «іміджу», а розглядає їх як лицемірство і фарисейство. Тому для арійства властивий мінімалізм зовнішніх обрядів, їх лаконічність і технологічність. Робимо тільки те, що розуміємо.
Іудохристиянський лівий шлях – антитеза
Іудохристиянство є паразитичною антисистемою, тому воно може існувати тільки завдяки брехні та лицемірству. За блиском зовнішніх обрядів захована внутрішня суперечливість і сатанізм, тобто протидія Творцю. «Горе вам, фарисеї, лицеміри, що схожі на побілені гроби, які зверху здаються гарними, а всередині повні мертвих кісток і всякої нечисті. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливими, а всередині ви повні лицемірства й беззаконня» (131).
Іудохристиянська отрута глибоко вразила нинішню Церкву та її організаційну ієрархію. Відбулась зворотня селекція – добір гірших, ефективніших у лицемірстві і пристосуванстві. Священство перестало бути локомотивом розвитку і прикладом для наслідування.
Ми вже знаємо, що завдання сатанинської антитези – протидіяти розгортанню божественною тези, блокувати еволюційний розвиток. Іудохристиянству це успішно вдається. Багаторічна практика оздоровлення людей переконала, що простіше навчити самозціленню атеїстів, ніж «віруючих», отруєних іудохристиянською єрессю.
Головними блокуючими чинниками виступають страх перед життям, невіра у власні сили, переконання у безнадійній зіпсованості існуючого світу, практика застосування брудних молитов.
Бути собою, знати традиції предків, рухатися до світла, ставати світлом і поширювати світло!
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков