Багатство окремої людини є ключовим фактором її особистої свободи та зовнішньої влади над нею. Багата людина вільна не лише у виборі всього того, що можна купити за гроші, але вона максимально захищена і від влади суспільства над нею у будь-якій формі. Знищення приватної власності, проголошене марксизмом в якості своєї програмної мети, – це знищення особистої свободи людей.
Валерій Тимофійович Швець, доктор фізико-математичних наук, професор, академік Академії наук вищої школи України
Кожна людина протягом життя балансує між власною свободою і необхідністю підкорятись обмеженням, якими просякнуте її життя і які зменшують її особисту свободу. Якщо коротко, то людина балансує між свободою вибору і покорою обставинам. Реалізація свободи вибору часто вимагає напруження духовних і фізичних сил, вимагає взяття відповідальності на себе, вимагає ризику. Покора дозволяє зберегти духовні та фізичні сили, а відповідальність за власні дії перекласти на інших. Часто люди обирають передбачувану стабільність неволі непередбачуваним ризикам волі. Покора – це шлях до рабства, а рабство – це влада інших людей або знеособлена влада бюрократичних структур над даною особою. Є покора людини, є і влада над нею.
Як виміряти рівні покори (зовнішньої влади над особою) і особистої свободи людини? Чи пов’язані між собою свобода і влада? Відповіді на ці запитання можна отримати не словами живої мови, а лише мовою математики. Перевага математичних термінів перед звичайними словами у тому, що перші не допускають багатозначності їх трактування і сприйняття різними людьми. Перевага математичних виразів перед словесними конструкціями у тому, що вони не мають емоційного забарвлення, що впливає на їх сприйняття. Математичні вирази просякнуті максимально доступною у природі логікою – законами математики.
Але як перекласти складні властивості навколишнього світу на мову математики? Це можливе лише у рамках конкретної математичної моделі. Інструментарієм такої моделі завжди є закони математики, але не самі по собі. Ці закони лише дозволяють сформувати у вигляді математичних виразів і рівнянь базові фізичні принципи, покладені в основу моделі. Математика є лише безпомилковим шляхом від базових принципів до остаточних висновків. Чи можуть ці висновки бути помилковими? Ніколи! Можлива лише невідповідність взятих за основу фізичних принципів умовам навколишньої фізичної реальності.
А як перевірити відповідність використовуваних засадничих фізичних принципів природі об’єкту, що моделюється? Тут суддею може бути лише експеримент. У царині суспільних процесів експериментів море. Ці експерименти ставило саме життя протягом століть. Проте все нескінчене багатство накопиченого експериментального матеріалу ми ще і досі намагаємось інтерпретувати в межах різноманітних псевдовчень типу марксизму-ленінізму-маоїзму тощо, які є словами, словами і лише словами.
В одній з наших попередніх статей [1] була запропонована математична модель особистої свободи людини. Тут ми використаємо ту саму математичну модель для опису людської покори і знайдемо співвідношення між особистою свободою і особистою покорою та владою, що використовує цю покору як ресурс. Багатство, або вся сукупність матеріальних благ, якими володіє особа, є основою особистої свободи людини. Багатство – це аналог енергії фізичної системи. І енергія, і матеріальні ресурси дозволяють виконувати роботу фізичною системою у першому випадку і людиною у другому. Але між покорою та енергією також є певна аналогія. Покора – це також ресурс, що дозволяє виконувати роботу під зовнішнім примусом, яким є влада. Але це внутрішня енергія людини. При цьому зовнішніх матеріальних ресурсів у людини може і не бути. Покора радянських людей перед силою влади дозволила більшовицькій владі використати їх рабську працю для побудови Дніпрогесу, Біломор-каналу і тисяч інших гігантів індустрії.
Тому першим таким припущенням буде аналогія між покорою і енергією. Енергія визначає здатність фізичних систем виконувати роботу. І покора визначає здатність людини виконувати роботу, як вже було сказано вище.
Другим таким припущенням буде аналогія між фізичною системою, що складається з великої кількості елементів (атомів, молекул) і людською спільнотою, що також налічує велику кількість людей. Фізичну систему такого ґатунку описує статистична фізика. Для людської спільноти слід застосувати математичну статистику. Статистична фізика тримається на трьох базових розподілах ймовірності: мікроканонічному, канонічному і великому канонічному. Останні два визначають закон, за яким вимірюється ймовірність фізичної системи, якою може бути навіть окремий атом або молекула, що взаємодіє з великою системою-термостатом, мати певну енергію. Цей закон показниковий і показником степеня є сама енергія зі знаком мінус, поділена на температуру системи. Тобто, чим більшою є очікувана енергія системи внаслідок її взаємодії з термостатом, тим меншою є ймовірність її набуття. Аналогія між енергією і матеріальними ресурсами – багатством – дозволяє для багатства людини використати по суті ту ж саму функцію розподілу ймовірностей, що у фізиці використовується для енергії. У разі покори ми підемо тим же шляхом.
Покорі можна надати і цілком грошового виміру. Наприклад, ми знаємо скільки потрібно заплатити людині, щоб вона віддала для пересадки іншій людині частину свого тіла, або зрадила принципи моралі, або вчинила злочин, або виконала будь-яку корисну чи шкідливу роботу? Те саме людина може виконати і внаслідок покори, тобто наказу іншої людини або владної структури. Російські військові мобілізаційні структури вже експериментально намацали ту суму, у яку пересічні росіяни оцінюють своє життя, підписуючи контракт на службу у російській армії.
Спрощеним аналогом канонічного розподілу у математичній статистиці є показниковий розподіл ймовірностей
ρ(x) = exp(- x / τ) / τ, 0 < x < ∞.
Тут ρ – густина ймовірностей, у нашому випадку x – характеристика системи, що аналізується, τ – параметр розподілу, що забезпечує його нормованість на одиницю. Якщо застосувати показниковий розподіл до великої кількості людей, то ймовірність того, що певна характеристика довільної людини належить інтервалу [x, x+dx] буде
dρ(x) = exp(- x / τ) / τdx.
З формули видно, що чим більшими є багатство або покора людини, тим меншою є ймовірність їх зустріти. Середнє значення багатства (математичне очікування), що припадає на одну особу, буде (x=ε, τ=T)[1]
Mε = T.
Для фізичних систем параметр T має сенс абсолютної температури системи. За аналогією ми називатимемо цей параметр абсолютною температурою суспільства. Середнє значення покори (математичне очікування), що припадає на одну особу, буде (x=ϵ, τ=t)
Mϵ = t.
Дисперсія, що визначає розкиданість значень багатства окремих осіб відносно її середнього значення, визначатиметься так [1]
Dε = T2.
Для дисперсії покори матимемо
Dϵ = t2.
Дисперсія характеризує неоднаковість людей стосовно їх здатності заробляти статки або чинити опір обставинам, тобто певну соціальну нерівність людей. Видно, що нерівномірність розподілу багатства й покори між людьми та середні значення цих багатства й покори, пов’язані між собою. Чим більшими є середні багатство або покора, тим більшою є й очікувана нерівномірність їх розподілу. І навпаки, чим менші середні багатство або покора, тим меншими є і ці види нерівності між людьми. Коли Т, t прямують до нуля, то до нуля прямують і середні значення багатства та покори, і їх дисперсії. Коли ж Т, tпрямують до нескінченості, до нескінченості прямують і багатство та покора людини.
Всі введені нами фізичні величини є розмірними, тобто їх числові значення залежать від вибору їх одиниць вимірювання. Це додає певну незручність у подальший розгляд. Легше працювати з нерозмірними фізичними величинами. Їх знерозмірювати корисно лише тоді, коли є якісь виділені самою природою значення цих величин. У разі багатства таким виділеним його значенням є вартість прожиткового мінімуму. Позначимо його Tmin./e(e – основа натурального логарифму). Саме такий вираз ми використаємо для подальшої зручності. Якщо статки одинокої особи менші за це значення і особа залишена напризволяще, то вона просто не виживає. Так само припустимо, що існує і якесь фізично виділене значення покори tmin. Конкретне значення цього параметру обговоримо пізніше.
Базовими для подальшого розгляду будуть два припущення. Перше – це використання формули для ентропії фізичної системи в якості алгоритму обчислення особистої свободи особи, що належить до великої людської спільноти [1]
S(T) = ln(T / Tmin).
Аналогічний результат матимемо для влади над особистістю
V(t) = ln(t / tmin).
Друге – це припущення, що особиста свобода людини або влада над нею можуть змінюватись залежно від обставин, але їх сума завжди залишається нерозмірною сталою величиною E. Інтуїтивно зв’язок між особистою свободою людини і влади над нею очевидний. Наприклад, дитина пішла до школи, її особиста свобода S зменшилась, а влада суспільства над нею V зросла. Людина закінчила школу. Їх особиста свобода при цьому різко зросла, а влада суспільства над нею відповідно зменшилась. Проте ми посилюємо цей зв’язок до рівня виконання закону збереження: свобода плюс влада є сталою величиною за будь-яких обставин
S(T) + V(t) = E.
Виконання закону збереження можливе лише у тому разі, коли обидва доданки у лівиці рівняння залежать лише від одного аргументу, а не від двох різних. З останнього рівняння легко знайти, що
V(t) = V(T) = ln(eE Tmin / T).
Оскільки
V(T) = V(t),
то
t / tmin= eE Tmin / T.
Тепер середнє значення покори і її дисперсію ми можемо подати через параметри T, Tmin , E. Нагадаємо, що математичне очікування багатства зростає прямо пропорційно зростанню температури суспільства, математичне очікування покори при цьому спадатиме обернено пропорційно цій температурі. Багата людина – непокірна людина. Бідна людина – покірна людина, зрозуміло у середньому. Аналогічним чином ведуть себе і дисперсії.
Особиста свобода людини S є монотонно зростною функцією T. Фактично це графік натурального логарифму. При T = Tmin графік перетинає вісь абсцис. З цього моменту свобода набуває лише додатних значень. Влада над людиною V є монотонно спадною функцією T. Графік цієї функції є симетричним графіку функції S щодо певної горизонтальної лінії y = E / 2. При T = Tmах графік перетинає вісь абсцис. З цього моменту влада набуває лише від’ємних значень, тобто влада над такою людиною втрачає сенс. Відрізком, де одночасно і влада, і свобода мають додатні значення є [Tmin , Tmах]. Характерне значення температури Tmах відповідає такій величині багатства людини, які знімають всі обмеження на її особисту свободу. Така людина вже може виконувати лише ту роботу, яка їй до вподоби або не виконувати жодну, дозволити собі все, що можна купити за гроші. Подальше збільшення її багатства можливе, але воно вже ніяк не впливає на її особисту свободу, хіба що задовольняє її хворобливе честолюбство. Наведені вище міркування дозволяють пов’язати між собою , Tmах і E
ln(eE Tmin / Tmax) = 0,
або
eE Tmin / Tmax = 1.
Тепер вираз для влади над людиною можна записати так
V(T) = ln(Tmax / T).
Ще раз порівняємо цей вираз з виразом для особистої свободи
S(T) = ln(T / Tmin).
Для кожної країни величини T, Tmin , Tmax і, відповідно E, можна легко визначити у грошовому еквіваленті та порівняти між собою свободу особистості, її добробут і ресурс влади над нею.
Висновки та коментарі:
1. Багатство окремої людини відіграє ключову роль як фактор її особистої свободи, так і зовнішньої влади над нею. Багата людина вільна не лише у виборі всього того, що можна купити за гроші, але вона максимально захищена і від влади суспільства над нею у будь-якій формі. Знищення приватної власності, проголошене марксизмом в якості своєї програмної мети, – це знищення особистої свободи людей.
Бідність практично знищує особисту свободу людини. Її залежність від зовнішніх чинників максимальна. До того ж існує рівень бідності, несумісний з фізичним виживанням людини.
2. Влада над людиною – це ресурс авторитаризму і тоталітаризму. В країнах з високим рівнем добробуту людей ці варіанти центральної влади практично неможливі через малість цього ресурсу в межах країни. В країнах з низьким рівнем добробуту практично неможлива демократична влада. Надто великим є ресурс влади над окремою людиною і, відповідно, над суспільством у цілому.
Після першої світової війни економіка більшості європейських країн була зруйнована. Така країна як Німеччина була просто розграбована країнами переможцями у війні. Рівень життя у Німеччині не просто впав, а катастрофічно впав. Більшість громадян цієї країни були поставлені на межу фізичного виживання. Ресурс влади на людьми набув величезних масштабів. Чи варто дивуватись, що у висліді виникла унікальна концентрація влади в руках однієї партії та одного лідера. Це дало можливість відродити економіку держави і підняти життєвий рівень громадян. Але це стало і другим за важливістю фактором, що спровокував Другу світову війну.
Така ж ситуація спостерігалась і в Італії, Угорщині, Румунії. Двом великим європейським країнам Франції і Великій Британії вдалося зберегти і навіть наростити свій економічний потенціал (Франції за рахунок колосальних репарацій від Німеччини). Добробут громадян у цих країнах суттєво не погіршився у часи війни і значно зріс після неї. Чи варто дивуватись, що саме ці дві країни зберегли демократичну форму правління.
Найдраматичніша ситуація склалась у колишній Російській імперії. Після виснажливої Першої світової війни більшовикам вдалося розв’язати криваву громадянську війну. Людські втрати у цій війні в рази перевищили втрати у Першій світовій, а економіка просто зупинилась. Життєвий рівень населення впав нижче межі фізичного виживання Мільйони людей загинули навіть не від війни, а від голоду. Втрати українців від штучного голоду, викликаного пограбуванням українського села російськими окупантами, склали у 1921–1923 роках 3 млн осіб (дані СБУ). Страждання населення колишньої Російської імперії навіть близько не можна порівнювати з незручностями інших європейських країн. Ресурс влади над людиною був колосальним. Чи варто дивуватись, що саме в колишній Російській імперії виник найкривавішій в історії людства більшовицький режим, який зосередив практично весь ресурс влади над окремими людьми в руках одного диктатора. Ця влада для українців була настільки страшною, що за три штучні голодомори Україна втратила 15 млн життів (дані СБУ). Саме перемога більшовизму в новітній Російській імперії стала першим за важливістю фактором, що спровокував Другу світову війну.
Найкривавішою (гранично великою) була влада більшовиків у тридцяті роки минулого століття. При цьому і життєвий рівень населення опустився до мінімальної відмітки. У 1932 – 1933 роках 10.5 млн українців загинули від штучного голоду (дані СБУ), а решта вважали за подарунок долі елементарне фізичне виживання. За моїми архівними дослідженнями середня тривалість життя в українському селі у «неголодні» передвоєнні роки складала лише 17-20 років. Ці факти дивовижним чином узгоджуються з отриманим нами вище зв’язком між особистою свободою, владою над особистістю і добробутом окремих людей.
У післявоєнні роки мільйони радянських людей побачили на власні очі життя у капіталістичних країнах Європи і мали можливість порівняти його з власним жебрацтвом у країні соціалізму. Навіть українська молодь, вивезена роботу в Німеччину і яка в колгоспах на батьківщині працювала примусово і безкоштовно, отримувала у промисловості в Німеччині 15-25 рейх марок на місяць (Ш І). Це при тому, що рядовий німецький солдат мав лише 30-40 рейх марок на місяць (Ш І). В літературі, присвяченій війні, я зустрів число 80 рейх марок, які отримував німецький солдат на східному фронті. Варто перестати проливати сльози з приводу долі остарбайтерів з України у Німеччині. Лише в середині п’ятидесятих колгоспникам почали платити за роботу цілком символічні гроші (15-25 карбованців на місяць).
Радянська влада мусила якось реагувати на кричущу невідповідність рівнів життя у Радянському союзі та капіталістичному Заході. І рівень життя у післявоєнні роки почав поступово зростати. Автоматично, як це видно з отриманих нами вище результатів, почала дещо зростати й особиста свобода громадян. Разом з тим, відповідно до закону збереження, почав зменшуватись ресурс влади над громадянами. Радянський режим ставав менш репресивним. Але Радянська імперія могла існувати як моноліт лише в умовах деспотичної центральної влади. Тому вона і самоліквідувалась у 1991 році на фоні зростання добробуту громадян, зростання їх особистої свободи та зменшення ресурсу каральних можливостей центральної влади.
Такий самий об’єктивний процес зростання добробуту громадян, збільшення їх особистої свободи і зменшення ресурсу влади відбувся в Іспанії та Португалії. Тут авторитарні режими Франка і Салазара, що зіграли велику позитивну роль на певних історичних етапах існування цих країн, змінили, на жаль, не стільки демократичні, скільки лівацькі уряди.
Цікавим є порівняння Північної та Південної Корей. Весь світ вважає що в обох Кореях мешкає один і той самий народ із спільним історичним минулим. Але у капіталістичній Південній Кореї рівень життя громадян високий і, відповідно до отриманих нами формул, має бути високим рівень особистої свободи та демократична форма державного правління. У комуністичній Північній Кореї рівень життя вкрай низький і, відповідно до отриманих нами формул, має бути низьким рівень особистої свободи громадян і диктаторська форма правління. Так має бути на рівні формул, так є і в реальному житті. Отже, наша проста модель непогано працює. Численні експериментальні дані її підтверджують.
3. Авторитарна або деспотична влада може існувати лише в бідних країнах. Зараз до їх числа належать більшість країн Африки, Центральної Америки, Азії. Тому діти диявола в усіх розвинених країнах, де вони можуть впливати на внутрішню політику, пропагують соціал-комуністичні ідеї, збільшують податки, ускладнюють законодавство, роблячи його репресивнішим. Так у деяких європейських країнах передбачена кримінальна відповідальність навіть за сумніви щодо 6 млн жертв голокосту євреїв. (Можливо і нам доцільно запровадити у себе аналогічний закон щодо жертв голокосту українців у 20-му сторіччі. Все ж таки 15 млн жертв – це небачене в історії людства число).
Ліві сприяють розмиванню у своїх країнах середнього класу, який є головним носієм загальнолюдських цінностей, зокрема особистої свободи. У решті країн світу цього не потрібно робити, оскільки там і без марксизму-ленінізму, а автоматично, через бідність, створюються умови для авторитарної або деспотичної форми правління. В усіх європейських країнах внутрішній валовий продукт на душу населення все ще зростає, але реальний добробут громадян має тенденцію до зменшення. Це сигнал до того, що автоматично зменшуватиметься особиста свобода і збільшуватиметься влада державного апарату.
Прикінцеві зауваги: Що не враховує запропонована нами модель суспільства?
1. Той факт, що всі люди, на відміну від атомів і молекул, навіть в межах одного етносу різні. Це означає, що нерівномірність розподілу багатства між людьми зумовлене не лише грою випадку, а й генетичними факторами.
2. Той факт, що відрізняються між собою і різні етноси – так само, як відрізняються між собою окремі люди. Приклад, за одного і того ж життєвого рівня московити прагнуть мати царя, а українці взагалі ніякої влади. Не випадково, що прокляття людства – більшовизм пишним цвітом розквітнув саме на просторах колишньої Російської імперії. «Більшовизм є доктриною народу, який стоїть на найнижчому щаблі цивілізації»: Адольф Гітлер. (Гелеаццо Чіано: «Останній монолог фашиста», в-о Залізний тато)
3. Той факт, що людство складається з чоловіків і жінок. У них все різне: вага мозку, середній зріст, середня вага, наявність або відсутність певних частин тіла, їх біологічна роль у відтворенні людства тощо.
Але, можливо, найважливіша межа поділу людства – це поділ їх на гомосапієнсів і гомоінтелісів, тобто на нормальних людей і психопатів з медичної точки зору. Не боротьба класів, зокрема буржуазії і пролетаріату, а боротьба між цими двома видами людей пронизує багато тисячолітню історію людства.
4. Той факт, що ми не враховуємо взаємодію між людьми: взаємодію між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми, між колегами по роботі, взаємодію між членами однієї партії і їх взаємодії з членами інших партій тощо. Саме ця взаємодія всередині згуртованого невеликого клану інколи дозволяє йому нав’язати свою волю незмірно більшій спільноті людей, які між собою майже не взаємодіють. Саме взаємодія між членами однієї родини робить її неприступною фортецею для зовнішньої влади. Тому ще одним засадничим гаслом марксизму є знищення родини як комірки суспільства. Відривання дітей від батьків робить їх беззахисними перед сваволею зовнішньої влади. Розрив шлюбних стосунків між чоловіком і жінкою робить, в першу чергу, жінку, позбавлену захисту чоловіка, беззахисною перед сваволею зовнішньої влади. Це все також марксизм. Знищення релігії – це знищення конкурента, який утримує над людьми певну владу переважно морального плану. Це також марксизм. Якщо копнути глибше, то іллюмінізм. Якби вдалося реалізувати при проголошені відкрито людиноненависницькі ідеї марксизму, то на планеті Земля з’явився б жахливий монстр, що зосередив би у собі всю мислиму владу над людьми, опустивши їх до рівня біороботів. В ім’я чого? Нормальна людина не здатна відповісти на це запитання. Його слід задати тим психопатам, які вже тисячі років намагаються зіштовхнути людство на цей кривавий шлях.
5. Запропонована нами модель суспільства є аналогом у статистичній фізиці популярної моделі класичного ідеального газу. Навіть ця елементарна модель дозволила пояснити багато важливих закономірностей суспільного життя людства. Але у фізиці існує колосальна кількість різноманітних моделей для опису різноманітних проблем багатьох тіл. Не менше багатство моделей очікує свого застосування і для опису суспільних явищ.
Слухаємо нове озвучення про те, що мовою ефективного спілкування з ангелами буде окультурена українська мова на основі Гіперборійського Сенсара. Її ядро вже формується у вигляді спеціалізованої мови...
Свобода чи рабство, або Як виміряти рівень зовнішнього контролю над особою – формула влади
Світ:
Багатство окремої людини є ключовим фактором її особистої свободи та зовнішньої влади над нею. Багата людина вільна не лише у виборі всього того, що можна купити за гроші, але вона максимально захищена і від влади суспільства над нею у будь-якій формі. Знищення приватної власності, проголошене марксизмом в якості своєї програмної мети, – це знищення особистої свободи людей.
231117-valeriy-shvec.jpg
Кожна людина протягом життя балансує між власною свободою і необхідністю підкорятись обмеженням, якими просякнуте її життя і які зменшують її особисту свободу. Якщо коротко, то людина балансує між свободою вибору і покорою обставинам. Реалізація свободи вибору часто вимагає напруження духовних і фізичних сил, вимагає взяття відповідальності на себе, вимагає ризику. Покора дозволяє зберегти духовні та фізичні сили, а відповідальність за власні дії перекласти на інших. Часто люди обирають передбачувану стабільність неволі непередбачуваним ризикам волі. Покора – це шлях до рабства, а рабство – це влада інших людей або знеособлена влада бюрократичних структур над даною особою. Є покора людини, є і влада над нею.
Як виміряти рівні покори (зовнішньої влади над особою) і особистої свободи людини? Чи пов’язані між собою свобода і влада? Відповіді на ці запитання можна отримати не словами живої мови, а лише мовою математики. Перевага математичних термінів перед звичайними словами у тому, що перші не допускають багатозначності їх трактування і сприйняття різними людьми. Перевага математичних виразів перед словесними конструкціями у тому, що вони не мають емоційного забарвлення, що впливає на їх сприйняття. Математичні вирази просякнуті максимально доступною у природі логікою – законами математики.
Але як перекласти складні властивості навколишнього світу на мову математики? Це можливе лише у рамках конкретної математичної моделі. Інструментарієм такої моделі завжди є закони математики, але не самі по собі. Ці закони лише дозволяють сформувати у вигляді математичних виразів і рівнянь базові фізичні принципи, покладені в основу моделі. Математика є лише безпомилковим шляхом від базових принципів до остаточних висновків. Чи можуть ці висновки бути помилковими? Ніколи! Можлива лише невідповідність взятих за основу фізичних принципів умовам навколишньої фізичної реальності.
А як перевірити відповідність використовуваних засадничих фізичних принципів природі об’єкту, що моделюється? Тут суддею може бути лише експеримент. У царині суспільних процесів експериментів море. Ці експерименти ставило саме життя протягом століть. Проте все нескінчене багатство накопиченого експериментального матеріалу ми ще і досі намагаємось інтерпретувати в межах різноманітних псевдовчень типу марксизму-ленінізму-маоїзму тощо, які є словами, словами і лише словами.
В одній з наших попередніх статей [1] була запропонована математична модель особистої свободи людини. Тут ми використаємо ту саму математичну модель для опису людської покори і знайдемо співвідношення між особистою свободою і особистою покорою та владою, що використовує цю покору як ресурс. Багатство, або вся сукупність матеріальних благ, якими володіє особа, є основою особистої свободи людини. Багатство – це аналог енергії фізичної системи. І енергія, і матеріальні ресурси дозволяють виконувати роботу фізичною системою у першому випадку і людиною у другому. Але між покорою та енергією також є певна аналогія. Покора – це також ресурс, що дозволяє виконувати роботу під зовнішнім примусом, яким є влада. Але це внутрішня енергія людини. При цьому зовнішніх матеріальних ресурсів у людини може і не бути. Покора радянських людей перед силою влади дозволила більшовицькій владі використати їх рабську працю для побудови Дніпрогесу, Біломор-каналу і тисяч інших гігантів індустрії.
Тому першим таким припущенням буде аналогія між покорою і енергією. Енергія визначає здатність фізичних систем виконувати роботу. І покора визначає здатність людини виконувати роботу, як вже було сказано вище.
Другим таким припущенням буде аналогія між фізичною системою, що складається з великої кількості елементів (атомів, молекул) і людською спільнотою, що також налічує велику кількість людей. Фізичну систему такого ґатунку описує статистична фізика. Для людської спільноти слід застосувати математичну статистику. Статистична фізика тримається на трьох базових розподілах ймовірності: мікроканонічному, канонічному і великому канонічному. Останні два визначають закон, за яким вимірюється ймовірність фізичної системи, якою може бути навіть окремий атом або молекула, що взаємодіє з великою системою-термостатом, мати певну енергію. Цей закон показниковий і показником степеня є сама енергія зі знаком мінус, поділена на температуру системи. Тобто, чим більшою є очікувана енергія системи внаслідок її взаємодії з термостатом, тим меншою є ймовірність її набуття. Аналогія між енергією і матеріальними ресурсами – багатством – дозволяє для багатства людини використати по суті ту ж саму функцію розподілу ймовірностей, що у фізиці використовується для енергії. У разі покори ми підемо тим же шляхом.
Покорі можна надати і цілком грошового виміру. Наприклад, ми знаємо скільки потрібно заплатити людині, щоб вона віддала для пересадки іншій людині частину свого тіла, або зрадила принципи моралі, або вчинила злочин, або виконала будь-яку корисну чи шкідливу роботу? Те саме людина може виконати і внаслідок покори, тобто наказу іншої людини або владної структури. Російські військові мобілізаційні структури вже експериментально намацали ту суму, у яку пересічні росіяни оцінюють своє життя, підписуючи контракт на службу у російській армії.
Спрощеним аналогом канонічного розподілу у математичній статистиці є показниковий розподіл ймовірностей
ρ(x) = exp(- x / τ) / τ, 0 < x < ∞.
Тут ρ – густина ймовірностей, у нашому випадку x – характеристика системи, що аналізується, τ – параметр розподілу, що забезпечує його нормованість на одиницю. Якщо застосувати показниковий розподіл до великої кількості людей, то ймовірність того, що певна характеристика довільної людини належить інтервалу [x, x+dx] буде
dρ(x) = exp(- x / τ) / τ dx.
З формули видно, що чим більшими є багатство або покора людини, тим меншою є ймовірність їх зустріти. Середнє значення багатства (математичне очікування), що припадає на одну особу, буде (x=ε, τ=T) [1]
Mε = T.
Для фізичних систем параметр T має сенс абсолютної температури системи. За аналогією ми називатимемо цей параметр абсолютною температурою суспільства. Середнє значення покори (математичне очікування), що припадає на одну особу, буде (x=ϵ, τ=t)
Mϵ = t.
Дисперсія, що визначає розкиданість значень багатства окремих осіб відносно її середнього значення, визначатиметься так [1]
Dε = T2.
Для дисперсії покори матимемо
Dϵ = t2.
Дисперсія характеризує неоднаковість людей стосовно їх здатності заробляти статки або чинити опір обставинам, тобто певну соціальну нерівність людей. Видно, що нерівномірність розподілу багатства й покори між людьми та середні значення цих багатства й покори, пов’язані між собою. Чим більшими є середні багатство або покора, тим більшою є й очікувана нерівномірність їх розподілу. І навпаки, чим менші середні багатство або покора, тим меншими є і ці види нерівності між людьми. Коли Т, t прямують до нуля, то до нуля прямують і середні значення багатства та покори, і їх дисперсії. Коли ж Т, t прямують до нескінченості, до нескінченості прямують і багатство та покора людини.
Всі введені нами фізичні величини є розмірними, тобто їх числові значення залежать від вибору їх одиниць вимірювання. Це додає певну незручність у подальший розгляд. Легше працювати з нерозмірними фізичними величинами. Їх знерозмірювати корисно лише тоді, коли є якісь виділені самою природою значення цих величин. У разі багатства таким виділеним його значенням є вартість прожиткового мінімуму. Позначимо його Tmin./e (e – основа натурального логарифму). Саме такий вираз ми використаємо для подальшої зручності. Якщо статки одинокої особи менші за це значення і особа залишена напризволяще, то вона просто не виживає. Так само припустимо, що існує і якесь фізично виділене значення покори tmin. Конкретне значення цього параметру обговоримо пізніше.
Базовими для подальшого розгляду будуть два припущення. Перше – це використання формули для ентропії фізичної системи в якості алгоритму обчислення особистої свободи особи, що належить до великої людської спільноти [1]
S(T) = ln(T / Tmin).
Аналогічний результат матимемо для влади над особистістю
V(t) = ln(t / tmin).
Друге – це припущення, що особиста свобода людини або влада над нею можуть змінюватись залежно від обставин, але їх сума завжди залишається нерозмірною сталою величиною E. Інтуїтивно зв’язок між особистою свободою людини і влади над нею очевидний. Наприклад, дитина пішла до школи, її особиста свобода S зменшилась, а влада суспільства над нею V зросла. Людина закінчила школу. Їх особиста свобода при цьому різко зросла, а влада суспільства над нею відповідно зменшилась. Проте ми посилюємо цей зв’язок до рівня виконання закону збереження: свобода плюс влада є сталою величиною за будь-яких обставин
S(T) + V(t) = E.
Виконання закону збереження можливе лише у тому разі, коли обидва доданки у лівиці рівняння залежать лише від одного аргументу, а не від двох різних. З останнього рівняння легко знайти, що
V(t) = V(T) = ln(eE Tmin / T).
Оскільки
V(T) = V(t),
то
t / tmin = eE Tmin / T.
Тепер середнє значення покори і її дисперсію ми можемо подати через параметри T, Tmin , E. Нагадаємо, що математичне очікування багатства зростає прямо пропорційно зростанню температури суспільства, математичне очікування покори при цьому спадатиме обернено пропорційно цій температурі. Багата людина – непокірна людина. Бідна людина – покірна людина, зрозуміло у середньому. Аналогічним чином ведуть себе і дисперсії.
Особиста свобода людини S є монотонно зростною функцією T. Фактично це графік натурального логарифму. При T = Tmin графік перетинає вісь абсцис. З цього моменту свобода набуває лише додатних значень. Влада над людиною V є монотонно спадною функцією T. Графік цієї функції є симетричним графіку функції S щодо певної горизонтальної лінії y = E / 2. При T = Tmах графік перетинає вісь абсцис. З цього моменту влада набуває лише від’ємних значень, тобто влада над такою людиною втрачає сенс. Відрізком, де одночасно і влада, і свобода мають додатні значення є [Tmin , Tmах]. Характерне значення температури Tmах відповідає такій величині багатства людини, які знімають всі обмеження на її особисту свободу. Така людина вже може виконувати лише ту роботу, яка їй до вподоби або не виконувати жодну, дозволити собі все, що можна купити за гроші. Подальше збільшення її багатства можливе, але воно вже ніяк не впливає на її особисту свободу, хіба що задовольняє її хворобливе честолюбство. Наведені вище міркування дозволяють пов’язати між собою , Tmах і E
ln(eE Tmin / Tmax) = 0,
або
eE Tmin / Tmax = 1.
Тепер вираз для влади над людиною можна записати так
V(T) = ln(Tmax / T).
Ще раз порівняємо цей вираз з виразом для особистої свободи
S(T) = ln(T / Tmin).
Для кожної країни величини T, Tmin , Tmax і, відповідно E, можна легко визначити у грошовому еквіваленті та порівняти між собою свободу особистості, її добробут і ресурс влади над нею.
Висновки та коментарі:
1. Багатство окремої людини відіграє ключову роль як фактор її особистої свободи, так і зовнішньої влади над нею. Багата людина вільна не лише у виборі всього того, що можна купити за гроші, але вона максимально захищена і від влади суспільства над нею у будь-якій формі. Знищення приватної власності, проголошене марксизмом в якості своєї програмної мети, – це знищення особистої свободи людей.
Бідність практично знищує особисту свободу людини. Її залежність від зовнішніх чинників максимальна. До того ж існує рівень бідності, несумісний з фізичним виживанням людини.
2. Влада над людиною – це ресурс авторитаризму і тоталітаризму. В країнах з високим рівнем добробуту людей ці варіанти центральної влади практично неможливі через малість цього ресурсу в межах країни. В країнах з низьким рівнем добробуту практично неможлива демократична влада. Надто великим є ресурс влади над окремою людиною і, відповідно, над суспільством у цілому.
Після першої світової війни економіка більшості європейських країн була зруйнована. Така країна як Німеччина була просто розграбована країнами переможцями у війні. Рівень життя у Німеччині не просто впав, а катастрофічно впав. Більшість громадян цієї країни були поставлені на межу фізичного виживання. Ресурс влади на людьми набув величезних масштабів. Чи варто дивуватись, що у висліді виникла унікальна концентрація влади в руках однієї партії та одного лідера. Це дало можливість відродити економіку держави і підняти життєвий рівень громадян. Але це стало і другим за важливістю фактором, що спровокував Другу світову війну.
Психологічна структура націонал-соціалізму: постіндустріальна четвірка головних цінностей (+аудіо)
Розпалювачами Другої світової війни були Черчилль і Сталін – історики Мартін Аллен і Урі Мільштейн
Така ж ситуація спостерігалась і в Італії, Угорщині, Румунії. Двом великим європейським країнам Франції і Великій Британії вдалося зберегти і навіть наростити свій економічний потенціал (Франції за рахунок колосальних репарацій від Німеччини). Добробут громадян у цих країнах суттєво не погіршився у часи війни і значно зріс після неї. Чи варто дивуватись, що саме ці дві країни зберегли демократичну форму правління.
Найдраматичніша ситуація склалась у колишній Російській імперії. Після виснажливої Першої світової війни більшовикам вдалося розв’язати криваву громадянську війну. Людські втрати у цій війні в рази перевищили втрати у Першій світовій, а економіка просто зупинилась. Життєвий рівень населення впав нижче межі фізичного виживання Мільйони людей загинули навіть не від війни, а від голоду. Втрати українців від штучного голоду, викликаного пограбуванням українського села російськими окупантами, склали у 1921–1923 роках 3 млн осіб (дані СБУ). Страждання населення колишньої Російської імперії навіть близько не можна порівнювати з незручностями інших європейських країн. Ресурс влади над людиною був колосальним. Чи варто дивуватись, що саме в колишній Російській імперії виник найкривавішій в історії людства більшовицький режим, який зосередив практично весь ресурс влади над окремими людьми в руках одного диктатора. Ця влада для українців була настільки страшною, що за три штучні голодомори Україна втратила 15 млн життів (дані СБУ). Саме перемога більшовизму в новітній Російській імперії стала першим за важливістю фактором, що спровокував Другу світову війну.
Найкривавішою (гранично великою) була влада більшовиків у тридцяті роки минулого століття. При цьому і життєвий рівень населення опустився до мінімальної відмітки. У 1932 – 1933 роках 10.5 млн українців загинули від штучного голоду (дані СБУ), а решта вважали за подарунок долі елементарне фізичне виживання. За моїми архівними дослідженнями середня тривалість життя в українському селі у «неголодні» передвоєнні роки складала лише 17-20 років. Ці факти дивовижним чином узгоджуються з отриманим нами вище зв’язком між особистою свободою, владою над особистістю і добробутом окремих людей.
У післявоєнні роки мільйони радянських людей побачили на власні очі життя у капіталістичних країнах Європи і мали можливість порівняти його з власним жебрацтвом у країні соціалізму. Навіть українська молодь, вивезена роботу в Німеччину і яка в колгоспах на батьківщині працювала примусово і безкоштовно, отримувала у промисловості в Німеччині 15-25 рейх марок на місяць (Ш І). Це при тому, що рядовий німецький солдат мав лише 30-40 рейх марок на місяць (Ш І). В літературі, присвяченій війні, я зустрів число 80 рейх марок, які отримував німецький солдат на східному фронті. Варто перестати проливати сльози з приводу долі остарбайтерів з України у Німеччині. Лише в середині п’ятидесятих колгоспникам почали платити за роботу цілком символічні гроші (15-25 карбованців на місяць).
Трудова повинність української молоді в Німеччині (1942-1945). Листи на Батьківщину.
Радянська влада мусила якось реагувати на кричущу невідповідність рівнів життя у Радянському союзі та капіталістичному Заході. І рівень життя у післявоєнні роки почав поступово зростати. Автоматично, як це видно з отриманих нами вище результатів, почала дещо зростати й особиста свобода громадян. Разом з тим, відповідно до закону збереження, почав зменшуватись ресурс влади над громадянами. Радянський режим ставав менш репресивним. Але Радянська імперія могла існувати як моноліт лише в умовах деспотичної центральної влади. Тому вона і самоліквідувалась у 1991 році на фоні зростання добробуту громадян, зростання їх особистої свободи та зменшення ресурсу каральних можливостей центральної влади.
Такий самий об’єктивний процес зростання добробуту громадян, збільшення їх особистої свободи і зменшення ресурсу влади відбувся в Іспанії та Португалії. Тут авторитарні режими Франка і Салазара, що зіграли велику позитивну роль на певних історичних етапах існування цих країн, змінили, на жаль, не стільки демократичні, скільки лівацькі уряди.
Роджер Гріффін: Революція справа. Фашизм – це поєднання ідей народного організму та палінгенезії
Цікавим є порівняння Північної та Південної Корей. Весь світ вважає що в обох Кореях мешкає один і той самий народ із спільним історичним минулим. Але у капіталістичній Південній Кореї рівень життя громадян високий і, відповідно до отриманих нами формул, має бути високим рівень особистої свободи та демократична форма державного правління. У комуністичній Північній Кореї рівень життя вкрай низький і, відповідно до отриманих нами формул, має бути низьким рівень особистої свободи громадян і диктаторська форма правління. Так має бути на рівні формул, так є і в реальному житті. Отже, наша проста модель непогано працює. Численні експериментальні дані її підтверджують.
3. Авторитарна або деспотична влада може існувати лише в бідних країнах. Зараз до їх числа належать більшість країн Африки, Центральної Америки, Азії. Тому діти диявола в усіх розвинених країнах, де вони можуть впливати на внутрішню політику, пропагують соціал-комуністичні ідеї, збільшують податки, ускладнюють законодавство, роблячи його репресивнішим. Так у деяких європейських країнах передбачена кримінальна відповідальність навіть за сумніви щодо 6 млн жертв голокосту євреїв. (Можливо і нам доцільно запровадити у себе аналогічний закон щодо жертв голокосту українців у 20-му сторіччі. Все ж таки 15 млн жертв – це небачене в історії людства число).
Чому так старанно оберігається секрет Голокосту
Ліві сприяють розмиванню у своїх країнах середнього класу, який є головним носієм загальнолюдських цінностей, зокрема особистої свободи. У решті країн світу цього не потрібно робити, оскільки там і без марксизму-ленінізму, а автоматично, через бідність, створюються умови для авторитарної або деспотичної форми правління. В усіх європейських країнах внутрішній валовий продукт на душу населення все ще зростає, але реальний добробут громадян має тенденцію до зменшення. Це сигнал до того, що автоматично зменшуватиметься особиста свобода і збільшуватиметься влада державного апарату.
Прикінцеві зауваги: Що не враховує запропонована нами модель суспільства?
1. Той факт, що всі люди, на відміну від атомів і молекул, навіть в межах одного етносу різні. Це означає, що нерівномірність розподілу багатства між людьми зумовлене не лише грою випадку, а й генетичними факторами.
2. Той факт, що відрізняються між собою і різні етноси – так само, як відрізняються між собою окремі люди. Приклад, за одного і того ж життєвого рівня московити прагнуть мати царя, а українці взагалі ніякої влади. Не випадково, що прокляття людства – більшовизм пишним цвітом розквітнув саме на просторах колишньої Російської імперії. «Більшовизм є доктриною народу, який стоїть на найнижчому щаблі цивілізації»: Адольф Гітлер. (Гелеаццо Чіано: «Останній монолог фашиста», в-о Залізний тато)
3. Той факт, що людство складається з чоловіків і жінок. У них все різне: вага мозку, середній зріст, середня вага, наявність або відсутність певних частин тіла, їх біологічна роль у відтворенні людства тощо.
Але, можливо, найважливіша межа поділу людства – це поділ їх на гомосапієнсів і гомоінтелісів, тобто на нормальних людей і психопатів з медичної точки зору. Не боротьба класів, зокрема буржуазії і пролетаріату, а боротьба між цими двома видами людей пронизує багато тисячолітню історію людства.
Homo intelis: людиноподібні надтварини та їх ідентифікація. Історія Джеймса Феллона – просоціального психопата (+аудіо)
4. Той факт, що ми не враховуємо взаємодію між людьми: взаємодію між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми, між колегами по роботі, взаємодію між членами однієї партії і їх взаємодії з членами інших партій тощо. Саме ця взаємодія всередині згуртованого невеликого клану інколи дозволяє йому нав’язати свою волю незмірно більшій спільноті людей, які між собою майже не взаємодіють. Саме взаємодія між членами однієї родини робить її неприступною фортецею для зовнішньої влади. Тому ще одним засадничим гаслом марксизму є знищення родини як комірки суспільства. Відривання дітей від батьків робить їх беззахисними перед сваволею зовнішньої влади. Розрив шлюбних стосунків між чоловіком і жінкою робить, в першу чергу, жінку, позбавлену захисту чоловіка, беззахисною перед сваволею зовнішньої влади. Це все також марксизм. Знищення релігії – це знищення конкурента, який утримує над людьми певну владу переважно морального плану. Це також марксизм. Якщо копнути глибше, то іллюмінізм. Якби вдалося реалізувати при проголошені відкрито людиноненависницькі ідеї марксизму, то на планеті Земля з’явився б жахливий монстр, що зосередив би у собі всю мислиму владу над людьми, опустивши їх до рівня біороботів. В ім’я чого? Нормальна людина не здатна відповісти на це запитання. Його слід задати тим психопатам, які вже тисячі років намагаються зіштовхнути людство на цей кривавий шлях.
5. Запропонована нами модель суспільства є аналогом у статистичній фізиці популярної моделі класичного ідеального газу. Навіть ця елементарна модель дозволила пояснити багато важливих закономірностей суспільного життя людства. Але у фізиці існує колосальна кількість різноманітних моделей для опису різноманітних проблем багатьох тіл. Не менше багатство моделей очікує свого застосування і для опису суспільних явищ.
[1]. В. Т. Швець. Свобода через багатство, а не рівність через бідність – таким має бути гасло українця.
Застосовуємо математичні методи для дослідження соціальних процесів.
Зверніть увагу
Архангел Гіперборії, чат-боти і чат-боги, або Як працювати з духовно-інформаційними роботами (+аудіо)