Україна – експортер смерті, відплати і безпеки: повертаємось до Запорозької Січі та Гетьманату
Категорія:
Світ:
Спецтема:
260407smert-1.jpg
Ми настільки змінилися за 12 років війни і чотири роки її повномасштабної фази, що готові працювати з тими, хто платить великі гроші за право отримати послуги від найбільш сучасної і крутої армії світу – ЗСУ. Володимир Зеленський повертається з Близького Сходу не з проханнями, а з контрактами. І як би ми не ставилися до нього і до його бажання повністю перетворити виробництво зброї на свій монопольний бізнес, але це історичний момент, коли багаті монархи Близького Сходу вперше починають купувати у нас не радянські залишки, а вже новітню українську зброю та послуги наших воїнів – розповідає політичний психолог Олена Вострова.
Наші дрони-перехоплювачі – тепер найбажаніший девайс у світі. Не тому, що вони найкращі чи найновіші, а тому, що прості і, що найважливіше, випробувані й ефективні на полі бою. А такого досвіду, окрім нас і русні, не має в світі ніхто.
Що це означає для нас? Ми більше не «аграрная страна», не бідна житниця Європи, яка торгує зерном і просить допомоги. Ми поступово стаємо мілітарним тигром Європи і не тільки східної – всієї.
Бренд «український солдат» став дорожчим за нафту. Ми ніби повернулися в часи Гетьманату та Січі. Історія зробила свій поворот по спіралі і повертає нас туди, в XVII століття, до моменту, коли ми зробили поворот не в той бік і стали частиною Російської імперії.
Україна стає гравцем на ринку озброєнь, і це може звучати жорстко, стає постачальником смерті. Але давайте подивимось у дзеркало: ми постачаємо не смерть, ми постачаємо інструмент відплати. І це дуже крута позиція, яка приваблює. Так, у американців теж є свої дрони, які вони так само відпрацювали на нашій війні, але вони дорожчі, а головне – в пакеті з американською зброєю йде Дональд Трамп з його політичними вимогами.
А Україна просто продає свою просту зброю і послуги спеціалістів, яким нема рівних у світі, і не вимагає нічого, окрім чесної оплати. Все як у старі добрі часи: найняв ландскнехтів – плати їм вчасно, і вони, як справжні професіонали, будуть чесно і віддано робити свою роботу.
Так, війна – це теж робота, і хтось її має робити. От українці раптом і згадали, що ми цю роботу завжди вміли виконувати як ніхто. Спокійно, без зазіхань на чуже: як поле зорати, так і ворога вбити. Без емоцій, просто так треба. Ми так виживали тисячі років на своїй землі й іноді трохи заробляли на своїх вміннях. Здається, час повернув назад, і ми знову зможемо побачити, як українські дронщики, так само як їхні пращури – артилеристи-козаки – за грубі гроші вчать європейців мистецтву війни.
Раніше ми були аграрною країною – це був такий собі психологічний затишок, який ще старанно плекала російська пропаганда: «ми мирні, ми гречкосії, війна то не для нас». Але справжня війна, яка вже друге десятиліття йде на наших землях, зняла цю маску.
Виявилося, що під шаром чорнозему в нас завжди була зарита шабля. Ми знову стали фронтиром Європи, тією самою межею, за якою починається хаос. І тепер світ платить нам за те, щоб цей хаос не прийшов до них.
Ми просто повернулися на 300 років назад. Пам’ятаєте Запорозьку Січ? Це ж не був ансамбль пісні і танцю. Це був лицарський орден, найкраща піхота Європи, яку наймали за шалені гроші, бо вони вміли те, чого не вмів ніхто.
Сьогодні український оператор дрона – це сучасний універсальний солдат, як це було з козацькими воїнами. Це генетична пам’ять, яка прокинулась від вибухів. Ми знову стали нацією воїнів, і це ламає нашу ментальність жертви.
Тепер ми не кажемо: «Допоможіть нам, бо ми слабкі». Ми кажемо: «Ми навчимо вас бути сильними, але це коштує дорого». Ми змінили плуг на пульт від дрона. І знаєте, що нам пасує? Наш знак якості викарбуваний кров’ю. Це ціна, яку ми платимо за те, щоб з нами рахувалися.
Ми більше ніколи не будемо тихим сусідом. Україна сьогодні – це про домінування через експертність. Ми повертаємо собі роль лицарського фронтиру, і світ знову дивиться на нас з повагою, змішаною з легким страхом, бо ми згадали, хто ми є.
Головне питання: чи готові всі українці прийняти цей новий образ України? Не лагідної мами з паляницями, а суворого воїна з технологіями майбутнього.
Але правда в тому, що вибору у нас то нема. Так, ми досі вміємо випікати найсмачніший хліб, але не цим українці заробляли раніше. І не це тепер буде головним нашим експортним товаром. Тепер ми постачаємо смерть. І хай тремтять ті, хто дізнається на собі як це.
Творимо нову українську ідентичність, новий етнос і нову націю.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Категорія: Нова раса
Світ: футурологія
Спецтема: Українська Вільна Держава
Україна – експортер смерті, відплати і безпеки: повертаємось до Запорозької Січі та Гетьманату
Цих рядків, в принципі, досить, для затравки дискусії. Пан Ігор вміють відволікти від ранкової склянки гарячої водички ;)
Як, українці, мрієте нести в світ смерть в обмін на новенькі, блискучі, золоті монети?
Ваша країна буде гарно організована як інкубатор нових солдатів. Добробут залежатиме від смерті, яка насіяна навколо.
На замовлення, зрозуміло, хороших хлопців, а мочитимете, звичайно, поганих хлопців, тиранів.
Братимете чим? Гривнями, доларами, рублями чи юанями? З точки зору бізнесу портфель має бути збалансований.
А в чей час американці очистять і перебудують свою державу, як визначать на таких конференціях. https://www.ar25.org/article/konferenciya-aipcon-9-palantir-klyuchovi-zavdannya-dlya-vyzhyvannya-naciyi-ta-zberezhennya
А могутні, непохитні, світлі, сонячні, яскраві, мужні та безстрашні українці ішачитимуть на різних, розумних -- зауважте -- дядь.
І мріятимуть про власну незалежну країну. Бо незалежність -- це коли тобі платить хтось іззовні. За те, що ти вмієш робити найкраще. Правда?
Тим, хто колись цікавився світоглядними вченнями, відомо, що воїни попадають прямо в рай. Їм прощаються гріхи.
Це відомо навіть тим, хто не цікваився ніякими вченнями. Але є і невідомі моменти:
Воїном звуть того, хто захищає свій народ від зовнішньої загрози. Суть воїна -- захищати. Тоді наслідки вбивства розділяє весь народ.
А того, хто йде загарбувати, воїном не називають. Його називають загарбником. І наслідки убивства несе також народ, який відрядив цього загарбника.
А ось той, хто йде вбивати за гроші, звуть найманцем, або кілером, або по-нашому, найманим вбивцею. Таке найманство, як казали мені світоглядні вчителі, немає прощення взагалі.
Про це я завжди кажу друзям, які мріють мати свою ПВК, або послужити у такому найманському легіоні для заробітку.
Скільки років українці платили своєю кровʼю за рішення еліт піти у мʼясники? Ви забули? Досі платимо. Не пропустіть сигнал повітряної тривоги.
Замість увімкнути мізки і побудувати зразкове суспільство людей ми прийшли до вічних наймитів і зараз знову про те мріємо?
Ну вже як товариство вирішить.
Коментарі
Категорія: Нова раса
Світ: футурологія
Спецтема: Українська Вільна Держава
Україна – експортер смерті, відплати і безпеки: повертаємось до Запорозької Січі та Гетьманату
Цих рядків, в принципі, досить, для затравки дискусії. Пан Ігор вміють відволікти від ранкової склянки гарячої водички ;)
Як, українці, мрієте нести в світ смерть в обмін на новенькі, блискучі, золоті монети?
Ваша країна буде гарно організована як інкубатор нових солдатів. Добробут залежатиме від смерті, яка насіяна навколо.
На замовлення, зрозуміло, хороших хлопців, а мочитимете, звичайно, поганих хлопців, тиранів.
Братимете чим? Гривнями, доларами, рублями чи юанями? З точки зору бізнесу портфель має бути збалансований.
А в чей час американці очистять і перебудують свою державу, як визначать на таких конференціях. https://www.ar25.org/article/konferenciya-aipcon-9-palantir-klyuchovi-zavdannya-dlya-vyzhyvannya-naciyi-ta-zberezhennya
А могутні, непохитні, світлі, сонячні, яскраві, мужні та безстрашні українці ішачитимуть на різних, розумних -- зауважте -- дядь.
І мріятимуть про власну незалежну країну. Бо незалежність -- це коли тобі платить хтось іззовні. За те, що ти вмієш робити найкраще. Правда?
Тим, хто колись цікавився світоглядними вченнями, відомо, що воїни попадають прямо в рай. Їм прощаються гріхи.
Це відомо навіть тим, хто не цікваився ніякими вченнями. Але є і невідомі моменти:
Воїном звуть того, хто захищає свій народ від зовнішньої загрози. Суть воїна -- захищати. Тоді наслідки вбивства розділяє весь народ.
А того, хто йде загарбувати, воїном не називають. Його називають загарбником. І наслідки убивства несе також народ, який відрядив цього загарбника.
А ось той, хто йде вбивати за гроші, звуть найманцем, або кілером, або по-нашому, найманим вбивцею. Таке найманство, як казали мені світоглядні вчителі, немає прощення взагалі.
Про це я завжди кажу друзям, які мріють мати свою ПВК, або послужити у такому найманському легіоні для заробітку.
Скільки років українці платили своєю кровʼю за рішення еліт піти у мʼясники? Ви забули? Досі платимо. Не пропустіть сигнал повітряної тривоги.
Замість увімкнути мізки і побудувати зразкове суспільство людей ми прийшли до вічних наймитів і зараз знову про те мріємо?
Ну вже як товариство вирішить.
З точки зору простого обивателя, згоден з п. Миколою. Але з точки зору нормального розподілу функцій, кожному українцю брати на себе роль воїна-кшатрія не варто. Якщо ти, в силу своїх можливостей і загальних обставин, не є воїном, то й не будеш ним, хоч би вс..вся. ТЦК, поліція та інші психопатичні паразити мають це зрозуміти. Влада хоче заробити СОБІ (як колись Зеля над Ющенком насміхався, а сам зараз відчув запах золота) і, головне, не дати їй цієї можливости.
Ажіотаж в тому, що українці знову переграли чорта, показавши світу те, чого світ навіть собі уявити не може. Це - велике чудо. Ісус нам дав не рибу, а вудку, якою цю рибу ловлять. Українці повинні не воювати за світ, а мають нагоду навчити світ захищатися від ворогів зовніншніх і внутрішніх. Звичайно, це коштуватиме світові грошей.
Si vis pacem, para bellum