З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну уряд України виплатив авансом понад 770 мільйонів доларів іноземним брокерам за постачання зброї та боєприпасів, які так і не були поставлені, або виявились непридатними для використання.
Тіньовий ринок зброї коштував Україні сотні мільйонів / Defence-ua
Про це свідчать документи Міноборони України, які опинилися у розпорядженні Financial Times, – читаємо у статті "Як Україна втратила сотні мільйонів через невдалі угоди зброї", авторами якої є Ізобель Кошів (Isobel Koshiw) та Майлз Джонсон (Miles Johnson).
У 2020 році 28-річний Таннер Кук з Аризони відкрив невелику крамницю боєприпасів на запиленій дорозі на околиці Тусона. Молоде підприємство Кука було розташоване в одноповерховому комерційному приміщенні з бежевого бетону з тимчасовою вивіскою на стіні: «OTL IMPORTS».
Першими клієнтами Кука були місцеві ентузіасти зброї, а один радіоведучий з Тусона порекомендував OTL Imports, щоб допомогти своєму «справжньому хорошому приятелеві» підняти його компанію на ноги. «Він продає боєприпаси, він продає зброю, і у нього дуже хороші ціни», – сказав він. «Він дійсно хороший чувак!»
Трохи більше двох років потому Кук отримав визначне замовлення: його крихітний магазин боєприпасів підписав контракт на 49 мільйонів євро на постачання для українських військових.
Після підписання контракту, за яким OTL отримала 35-відсотковий авансовий платіж у розмірі 17,1 млн євро в листопаді 2022 року, молодий місцевий власник магазину став гравцем на міжнародному ринку озброєнь.
Але боєприпаси, які продав Кук, так і не потрапили в Україну. Українська сторона виграла справу проти OTL в арбітражному суді у Відні, але досі не повернула гроші, які вона заплатила компанії.
Розслідування Financial Times, засноване на витоках українських державних документів, судових матеріалах і десятках інтерв'ю з чиновниками, які займаються закупівлями, продавцями і виробниками зброї, а також детективами, показало, як сотні мільйонів доларів, які Київ заплатив іноземним посередникам у сфері озброєнь за життєво необхідне військове обладнання, були витрачені даремно протягом останніх трьох років війни.
У кількох випадках Київ виплачував великі суми авансом маловідомим компаніям за зброю, яка до цього часу так і не надійшла. В інших випадках офіційні особи стверджують, що зброя продана за значно завищеними цінами, оскільки світовий попит на неї стрімко зростав.
На сьогоднішній день Україна виплатила $770 млн авансом іноземним збройовим брокерам за зброю і боєприпаси, які не були поставлені, згідно з даними Міністерства оборони України, а також документами, з якими ознайомився FT. Це становить значну частину щорічного бюджету України на озброєння в розмірі $6-8 млрд, що витрачається з власних державних коштів з початку вторгнення.
Водночас, деякі іноземні збройові компанії заявляють, що стали жертвами міжусобиць і корупції з боку українських чиновників і державних збройових брокерів, що може бути причиною зникнення деяких з цих мільйонів.
Уряд України намагається навести лад у цій сфері. Кілька колишніх українських чиновників, які працювали над цими угодами, були звільнені адміністрацією Зеленського, деяким з них були пред'явлені звинувачення в корупції, а десятки збройових контрактів зараз перебувають під слідством правоохоронних органів країни.
Інші угоди заблоковані у дуже повільних арбітражних процесах в Лондоні і Женеві. Кілька колишніх високопоставлених українських чиновників, які здійснювали нагляд за закупівлями озброєнь у перші три роки війни, виправдовували використання іноземних посередників, стверджуючи, що вони допомагали укладати критичні та чутливі угоди з продажу зброї в той час, коли країна потребувала величезних обсягів боєприпасів, вироблених країнами, які з геополітичних причин не хотіли, щоб їх бачили, як вони продають зброю Україні напряму.
В одному з випадків, у квітні 2022 року, згідно з українськими судовими документами, український державний збройовий брокер «Укрспецекспорт» придбав 120-мм міномети з Судану у продавців, які, як пізніше з'ясувалося, мали тісні зв'язки з російською службою безпеки ФСБ, а також з групою компаній «Вагнер» Євгена Пригожина.
Цей тіньовий процес закупівель, можливо, і допоміг Україні вести війну, але він означав боротьбу з вільними іноземними підприємцями, чиї альянси можуть бути суто меркантильними і з нульовою сумою.
Оскільки Україна боролася за своє виживання, уряд призупинив дію звичайних правил закупівлі зброї, а державним службовцям було доручено знайти де тільки можна запаси, що не належать НАТО, для армійського комплекту, який залишився з радянських часів.
Історично склалося так, що значна частина вітчизняної зброї експортувалася через різні державні компанії, що торгують зброєю, які отримували частину прибутку від посередництва в цих угодах. Тепер цей процес пішов у зворотному напрямку, і посередники почали гарячково телефонувати своїм старим клієнтам і посередникам за кордоном, щоб отримати будь-яке обладнання, яке вони могли б постачати.
Для групи іноземних торговців зброєю, майже всі з яких є американськими та європейськими, відчай України став їхньою можливістю. Щонайменше 10 джерел, пов'язаних з українськими військовими закупівлями або торговцями зброєю, повідомили, що ціни на боєприпаси радянського калібру в першій половині 2022 року зросли вчетверо.
Приблизно в цей час компанія Cook's OTL Imports, яка все ще була магазином боєприпасів в Арізоні, вперше зустрілася з представниками компанії «Прогрес», одного з кількох українських державних посередників, які займаються посередництвом в імпорті та експорті озброєнь для держави. За словами двох людей, знайомих з ситуацією, Кука познайомив з «Прогресом» американо-український бізнесмен Микола Каранько, який більше десяти років тому допоміг укласти велику угоду між «Прогресом» та Іраком. Каранько, якого суд звинуватив у спробі виплати відкатів іракським чиновникам від імені української сторони, не відповів на запитання FT. Кук сказав, що він зміг отримати снаряди і мінометні міни від виробника в Сербії, і отримав аванс у розмірі $17,1 млн.
Такі авансові платежі є поширеним явищем при продажу зброї, коли різні ланки ланцюга постачання, такі як іноземні заводи, не хочуть залишатися кредиторами країн, що перебувають у стані війни. Але OTL так і не доставила снаряди і не повернула кошти. У звіті Державного бюро розслідувань України йдеться про те, що OTL не мала необхідної сертифікації для експорту і транспортування боєприпасів.
Компанія «Прогрес» відмовилася відповідати на запитання FT про те, чому вона уклала угоду з OTL. Вона заявляє, що виграла у Віденському міжнародному арбітражному центрі, міжнародному комерційному арбітражному органі, рішення проти OTL про стягнення 21,3 млн євро, що включає в себе авансовий платіж, а також судові витрати, відсотки і штрафні платежі.
Національне антикорупційне бюро України розслідує справу OTL. Українські детективи заявили, що намагалися відстежити, куди пішли гроші, сплачені OTL. Жодних звинувачень проти Кука або компанії не було висунуто. Адвокати OTL і Кука кажуть, що їхні клієнти заперечують будь-які правопорушення.
Контракт з OTL – лише одна з щонайменше 30 угод, укладених між Україною та іноземними постачальниками озброєнь, в результаті яких державні кошти були витрачені на боєприпаси та обладнання, які так і не надійшли, надійшли лише частково або надійшли в непридатному для використання стані.
Денис Шарапов, заступник міністра оборони, відповідальний за зовнішні контракти до вересня 2023 року, розповів FT, що його засипали пропозиціями щодо зброї та боєприпасів дрібні або відносно нові гравці, які прагнули заробити на війні.
Шарапов додає, що за 18 місяців роботи на посаді він отримав близько 25 тисяч пропозицій щодо продажу зброї. Він порівняв завдання українських військових на початку російського вторгнення зі спробою загасити пожежу в будинку «тим, що є». Наприкінці 2022 року здавалося, що Україна взяла гору у війні. ЗСУ звільнили Херсон у листопаді 2022 року, і російські війська були змушені відступити за Дніпро. Але важкі бої продовжувалися, і військові все ще відчайдушно потребували артилерійських снарядів.
Приблизно в цей час Олексій Петров, тодішній керівник «Спецтехноекспорту», одного з найбільших державних посередників у сфері озброєнь в Україні, отримав пропозицію від американської компанії Regulus Global, від якої не зміг відмовитися. Петров знав, що найбільша проблема України у сфері військових закупівель полягає в тому, що деякі з найбільших виробників зброї та боєприпасів є країнами, дипломатично близькими до Росії, які не бажають бути поміченими у прямому постачанні свого ворога.
Але компанія Regulus, заснована і очолювана колишнім американським біржовим брокером Merrill Lynch Віллом Сомеріндайком, знайшла сміливе рішення. Вона повідомила Петрову, що може знайти на світовому ринку десятки тисяч снарядів саме того типу 155-мм артилерійських снарядів, які потрібні Україні для роботи з військовою технікою НАТО, яку вона почала отримувати того літа.
Компанія Regulus, що базується в офісі неподалік від військово-повітряної станції ВМС США «Океана» у Вірджинія-Біч, була заснована у 2012 році як стартап у сфері військової логістики. Незабаром вона почала займати нішу з пошуку і транспортування старих запасів озброєнь.
До заснування Regulus Сомеріндайк мав певні проблеми з законом. У 2012 році він був звинувачений державним фінансовим регулятором штату Вірджинія у «шахрайстві та обмані» під час продажу акцій приватного стартапу місцевому стоматологу. У паралельній справі фінансовий наглядовий орган США наклав на нього штраф у розмірі 10 000 доларів і призупинив його брокерську ліцензію.
Сомеріндайк, який ніколи не визнавав, але і не заперечував звинувачень, висунутих проти нього регулятором Вірджинії, каже, що він «зробив помилку, почавши збирати капітал для медіа-стартапу до того, як закінчився термін дії моєї брокерської ліцензії».
У 2016 році на Regulus подала до суду вдова американця, який працював на навчальній програмі в Болгарії і загинув, підірвавшись на гранаті 30-річної давності. Регулус, який був одним з кількох підрядників Пентагону, згаданих у позові, не відповідав за програму підготовки, але надав обладнання компанії, яка її проводила. Зрештою справу було врегульовано конфіденційно.
Все це, схоже, не мало значення для Петрова, керівника «Спецтехноекспорту». Сомеріндайк розповів FT, що невдовзі після вторгнення Росії в Україну у 2022 році він почав отримувати телефонні дзвінки від українських чиновників, які відчайдушно прагнули отримати зброю для захисту країни.
Рішення співпрацювати з Україною мало для Сомеріндайка особистий вимір, каже він. «Моя дружина – українка, її сім'я – українська. Я був на лінії фронту. Я відданий цій справі, як ніхто інший».
«Регулус» стверджує, що у 2023 році успішно доставив в Україну 70 тисяч 155-мм снарядів. Але запаси старих боєприпасів по всій Європі швидко закінчувалися. Перегони за виробництвом боєприпасів, не потрібних з часів Другої світової війни, спричинили глобальний дефіцит, що змусило деяких постачальників розірвати існуючі контракти або різко підвищити ціни.
«Ланцюг постачання вже був проблематичним, а запаси по всьому світу вже практично закінчилися, – каже Сомеріндайк. – Всі намагалися отримати те саме». Це означало, що коли «Регулус» запропонував Петрову надати десятки тисяч 155-мм снарядів, українець вхопився за цю можливість. Боєприпаси частково походили від державного виробника країни з тісними зв'язками з Росією, яка не страждала від такого ж дефіциту сировини і компонентів.
Петров каже, що керівники «Регулуса» сказали йому, що можуть вирішити будь-які політичні ускладнення за допомогою контактів у Державному департаменті США. Незабаром після цього «Регулус» підписав контракт зі «Спецтехноекспортом» на суму до 1,7 млрд доларів залежно від обсягу поставок – одну з найбільших українських угод у сфері військових закупівель за час війни.
Компанія «Регулус» стверджує, що вся її діяльність здійснювалася під регуляторним наглядом Управління з контролю за оборонною торгівлею Державного департаменту США – органу, відповідального за контроль за експортом оборонних і військових технологій.
Спецтехноекспорт стверджує, що він здійснив 162,6 млн. доларів США авансових платежів і депозитів на користь Regulus для забезпечення виконання частини контрактів на постачання 155-мм снарядів, а також інші платежі на суму 14 млн. євро.
Українська державна компанія стверджує, що «Регулус» порушив умови контракту і досі не повернув Києву гроші. Вона стверджує, що з вересня 2024 року Regulus припинив усі контакти і перестав відповідати на її листи. Українські чиновники вважають, що «Регулус» витратив передоплату, зокрема, на виробничі потужності.
«Вони використали гроші, які ми їм відправили... на купівлю нових активів, – каже Петров. – Зараз «Спецтехноекспорт» намагається через арбітражний суд повернути те, що йому заборгували. Regulus категорично заперечує ці звинувачення і стверджує, що продовжує постачати значні обсяги боєприпасів в Україну.
Він стверджує, що інвестував у низку ресурсів ланцюга поставок, зокрема, у виробництво і транспортування, щоб отримати потужності, необхідні для виконання великих контрактів.
Американська компанія стверджує, що саме «Спецтехноекспорт» не виплатив «Регулусу» передбачену контрактом суму передоплати в розмірі близько $500 млн, тобто 30% від загальної суми, за забезпечення боєприпасів, заплативши американській компанії лише близько $100 млн. Компанія «Регулус» також заявляє, що стала жертвою дисфункції та боротьби між різними учасниками процесу закупівель в Україні.
За словами Сомеріндайка, «Регулус» довелося самостійно поповнити дефіцит депозиту, щоб продовжувати постачати боєприпаси в Україну. «Послухайте, це спричинило великий фінансовий стрес для нашої компанії... ми залучили досить багато позикових коштів», – каже він.
Regulus повідомив FT, що Регулусу винні приблизно 350 мільйонів доларів, а не навпаки. Петров, який залишив «Спецтехноекспорт» у березні, заперечує це, стверджуючи, що посередник не мав жодних контрактних зобов'язань щодо надання цих грошей.
Українська сторона поскаржилася до Пентагону та посольства США в Києві. У «Спецтехноекспорті» заявили, що їхній арбітражний позов у Лондоні має на меті стягнути з Regulus $346 млн, включно з передоплатою, а також непогашеними боргами та штрафними санкціями.
У січні 2024 року Марина Безрукова, досвідчений експерт з питань ланцюгів поставок, яка працювала в державному операторі електромереж «Укренерго», була призначена новим керівником Агентства з питань оборонних закупівель України. Партнери країни в НАТО були занепокоєні після низки скандалів, пов'язаних з внутрішніми військовими закупівлями. Перед Безруковою постало незавидне завдання провести докорінну реформу системи закупівель зброї та боєприпасів в Міністерстві оборони України.
Двоє колишніх керівників департаменту військових закупівель Тоомас Нахур і Олександр Лієв потрапили під кримінальне розслідування за підписання складної угоди на постачання снарядів з Хорватії, де передоплата у розмірі $12,5 млн була нібито витрачена на не пов'язану з цим діяльність різних посередників. Обидва вони рішуче заперечують свою провину, заявляючи, що на них чинився невпинний тиск з метою знайти зброю та боєприпаси у будь-який спосіб у момент, коли їхня країна боролася за своє виживання.
«[Український] генеральний штаб хотів у 100 разів більше, ніж ми могли купити [на ринку]», – каже Нахур, який також звинувачує в сумнівних угодах поганих гравців на ринку озброєнь.
Опинившись на посаді, Безрукова швидко розпочала централізацію закупівельних повноважень у своєму відомстві з метою підвищення прозорості та уникнення подальших невигідних угод, марнотратства чи корупційних ризиків. Але вона одразу ж зіткнулася з постійними битвами з українськими державними посередниками у сфері озброєнь, які, як вона стверджує, були обурені тим, що вона взяла на себе відповідальність за бюджетні кошти.
Безрукова каже, що на неї чинили тиск, щоб вона підписала контракти з виробниками, які мали історію виробництва неякісної продукції. «Йдеться про владу і корупцію», – каже вона.
У січні цього року міністр оборони України Рустем Умеров звинуватив Безрукову в тому, що вона перетворила своє відомство «на Амазон», що зробило державні закупівлі надто помітними для її ворогів, і її було звільнено.
Її звільнення трохи більше ніж через рік після початку роботи викликало нове занепокоєння з боку союзників Києва. Дипломати G7 оприлюднили у відповідь заяву, в якій наголосили на важливості «належного врядування» та «збереження довіри громадськості та міжнародних партнерів».
Київ доклав певних зусиль, щоб зняти занепокоєння союзників щодо зловживань у сфері державних закупівель. Чотири українські правоохоронні органи розслідують десятки контрактів, підписаних з іноземними збройовими брокерами, а в деяких випадках порушили кримінальні справи проти колишніх українських чиновників у сфері закупівель.
Але майже жодна з цих справ ще не призвела до висунення звинувачень з боку прокуратури. Міністерство оборони України заявляє, що через суди намагається стягнути з іноземних постачальників $309 млн авансових платежів за контрактами, які більше не вважаються виконуваними. Міністерство сподівається повернути решту коштів – приблизно 460 млн доларів – шляхом досудових переговорів з постачальниками.
Документи українських правоохоронних органів, з якими ознайомився FT, стверджують, що в деяких випадках мала місце змова високопосадовців Міністерства оборони України з іноземними посередниками з метою використання цих контрактів для розкрадання державних коштів. Але детективи кажуть, що робота є важкою і ускладнюється повільним міжнародним співробітництвом з боку США і ЄС.
Багато хто з торговців зброєю, які приїхали до Києва на початку війни, не повернулися, щоб вести бізнес з Україною. «Я, мабуть, один з небагатьох божевільних, хто ще залишився», – каже Сомеріндайк з Regulus. Він вважає, що бюрократична неефективність відштовхнула багатьох іноземних збройових брокерів.
Українські детективи, які розслідують невдалі збройові контракти, кажуть, що уряди країн-союзників повинні змусити виробників продавати зброю напряму до України, усунувши посередників і забезпечивши більшу прозорість цін. «Чим більше посередників, тим вища ціна», – каже один з них.
Виділення в тексті мої, О. К.
Наші інтереси:
Читаємо в іноземних видання те, що не прочитаємо в наших. Знати правду про те, як держава профинькала гроші на закупівлях зброї. Маємо розуміти, що на закупівлях зброї та іншого необхідного для війни чиновники та інші прихлібателі влади намародерили добряче...
Радіймо, ельфи! У новому епізоді нашого подкасту ми обговоримо п’ять унікальних ознак потенційних ельфів: від розуміння двох нових стадій розвитку людини до фізичного та ментального омолодження. А ще...
Україна втратила 770 млн доларів через невдалі закупівлі зброї – розслідування FT
Категорія:
Світ:
Спецтема:
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну уряд України виплатив авансом понад 770 мільйонів доларів іноземним брокерам за постачання зброї та боєприпасів, які так і не були поставлені, або виявились непридатними для використання.
25051601.jpg
Про це свідчать документи Міноборони України, які опинилися у розпорядженні Financial Times, – читаємо у статті "Як Україна втратила сотні мільйонів через невдалі угоди зброї", авторами якої є Ізобель Кошів (Isobel Koshiw) та Майлз Джонсон (Miles Johnson).
У 2020 році 28-річний Таннер Кук з Аризони відкрив невелику крамницю боєприпасів на запиленій дорозі на околиці Тусона. Молоде підприємство Кука було розташоване в одноповерховому комерційному приміщенні з бежевого бетону з тимчасовою вивіскою на стіні: «OTL IMPORTS».
Першими клієнтами Кука були місцеві ентузіасти зброї, а один радіоведучий з Тусона порекомендував OTL Imports, щоб допомогти своєму «справжньому хорошому приятелеві» підняти його компанію на ноги. «Він продає боєприпаси, він продає зброю, і у нього дуже хороші ціни», – сказав він. «Він дійсно хороший чувак!»
Трохи більше двох років потому Кук отримав визначне замовлення: його крихітний магазин боєприпасів підписав контракт на 49 мільйонів євро на постачання для українських військових.
Після підписання контракту, за яким OTL отримала 35-відсотковий авансовий платіж у розмірі 17,1 млн євро в листопаді 2022 року, молодий місцевий власник магазину став гравцем на міжнародному ринку озброєнь.
Але боєприпаси, які продав Кук, так і не потрапили в Україну. Українська сторона виграла справу проти OTL в арбітражному суді у Відні, але досі не повернула гроші, які вона заплатила компанії.
Розслідування Financial Times, засноване на витоках українських державних документів, судових матеріалах і десятках інтерв'ю з чиновниками, які займаються закупівлями, продавцями і виробниками зброї, а також детективами, показало, як сотні мільйонів доларів, які Київ заплатив іноземним посередникам у сфері озброєнь за життєво необхідне військове обладнання, були витрачені даремно протягом останніх трьох років війни.
У кількох випадках Київ виплачував великі суми авансом маловідомим компаніям за зброю, яка до цього часу так і не надійшла. В інших випадках офіційні особи стверджують, що зброя продана за значно завищеними цінами, оскільки світовий попит на неї стрімко зростав.
На сьогоднішній день Україна виплатила $770 млн авансом іноземним збройовим брокерам за зброю і боєприпаси, які не були поставлені, згідно з даними Міністерства оборони України, а також документами, з якими ознайомився FT. Це становить значну частину щорічного бюджету України на озброєння в розмірі $6-8 млрд, що витрачається з власних державних коштів з початку вторгнення.
Водночас, деякі іноземні збройові компанії заявляють, що стали жертвами міжусобиць і корупції з боку українських чиновників і державних збройових брокерів, що може бути причиною зникнення деяких з цих мільйонів.
Уряд України намагається навести лад у цій сфері. Кілька колишніх українських чиновників, які працювали над цими угодами, були звільнені адміністрацією Зеленського, деяким з них були пред'явлені звинувачення в корупції, а десятки збройових контрактів зараз перебувають під слідством правоохоронних органів країни.
Інші угоди заблоковані у дуже повільних арбітражних процесах в Лондоні і Женеві. Кілька колишніх високопоставлених українських чиновників, які здійснювали нагляд за закупівлями озброєнь у перші три роки війни, виправдовували використання іноземних посередників, стверджуючи, що вони допомагали укладати критичні та чутливі угоди з продажу зброї в той час, коли країна потребувала величезних обсягів боєприпасів, вироблених країнами, які з геополітичних причин не хотіли, щоб їх бачили, як вони продають зброю Україні напряму.
В одному з випадків, у квітні 2022 року, згідно з українськими судовими документами, український державний збройовий брокер «Укрспецекспорт» придбав 120-мм міномети з Судану у продавців, які, як пізніше з'ясувалося, мали тісні зв'язки з російською службою безпеки ФСБ, а також з групою компаній «Вагнер» Євгена Пригожина.
Цей тіньовий процес закупівель, можливо, і допоміг Україні вести війну, але він означав боротьбу з вільними іноземними підприємцями, чиї альянси можуть бути суто меркантильними і з нульовою сумою.
Оскільки Україна боролася за своє виживання, уряд призупинив дію звичайних правил закупівлі зброї, а державним службовцям було доручено знайти де тільки можна запаси, що не належать НАТО, для армійського комплекту, який залишився з радянських часів.
Історично склалося так, що значна частина вітчизняної зброї експортувалася через різні державні компанії, що торгують зброєю, які отримували частину прибутку від посередництва в цих угодах. Тепер цей процес пішов у зворотному напрямку, і посередники почали гарячково телефонувати своїм старим клієнтам і посередникам за кордоном, щоб отримати будь-яке обладнання, яке вони могли б постачати.
Для групи іноземних торговців зброєю, майже всі з яких є американськими та європейськими, відчай України став їхньою можливістю. Щонайменше 10 джерел, пов'язаних з українськими військовими закупівлями або торговцями зброєю, повідомили, що ціни на боєприпаси радянського калібру в першій половині 2022 року зросли вчетверо.
Приблизно в цей час компанія Cook's OTL Imports, яка все ще була магазином боєприпасів в Арізоні, вперше зустрілася з представниками компанії «Прогрес», одного з кількох українських державних посередників, які займаються посередництвом в імпорті та експорті озброєнь для держави. За словами двох людей, знайомих з ситуацією, Кука познайомив з «Прогресом» американо-український бізнесмен Микола Каранько, який більше десяти років тому допоміг укласти велику угоду між «Прогресом» та Іраком. Каранько, якого суд звинуватив у спробі виплати відкатів іракським чиновникам від імені української сторони, не відповів на запитання FT. Кук сказав, що він зміг отримати снаряди і мінометні міни від виробника в Сербії, і отримав аванс у розмірі $17,1 млн.
Такі авансові платежі є поширеним явищем при продажу зброї, коли різні ланки ланцюга постачання, такі як іноземні заводи, не хочуть залишатися кредиторами країн, що перебувають у стані війни. Але OTL так і не доставила снаряди і не повернула кошти. У звіті Державного бюро розслідувань України йдеться про те, що OTL не мала необхідної сертифікації для експорту і транспортування боєприпасів.
Компанія «Прогрес» відмовилася відповідати на запитання FT про те, чому вона уклала угоду з OTL. Вона заявляє, що виграла у Віденському міжнародному арбітражному центрі, міжнародному комерційному арбітражному органі, рішення проти OTL про стягнення 21,3 млн євро, що включає в себе авансовий платіж, а також судові витрати, відсотки і штрафні платежі.
Національне антикорупційне бюро України розслідує справу OTL. Українські детективи заявили, що намагалися відстежити, куди пішли гроші, сплачені OTL. Жодних звинувачень проти Кука або компанії не було висунуто. Адвокати OTL і Кука кажуть, що їхні клієнти заперечують будь-які правопорушення.
Контракт з OTL – лише одна з щонайменше 30 угод, укладених між Україною та іноземними постачальниками озброєнь, в результаті яких державні кошти були витрачені на боєприпаси та обладнання, які так і не надійшли, надійшли лише частково або надійшли в непридатному для використання стані.
Денис Шарапов, заступник міністра оборони, відповідальний за зовнішні контракти до вересня 2023 року, розповів FT, що його засипали пропозиціями щодо зброї та боєприпасів дрібні або відносно нові гравці, які прагнули заробити на війні.
Шарапов додає, що за 18 місяців роботи на посаді він отримав близько 25 тисяч пропозицій щодо продажу зброї. Він порівняв завдання українських військових на початку російського вторгнення зі спробою загасити пожежу в будинку «тим, що є». Наприкінці 2022 року здавалося, що Україна взяла гору у війні. ЗСУ звільнили Херсон у листопаді 2022 року, і російські війська були змушені відступити за Дніпро. Але важкі бої продовжувалися, і військові все ще відчайдушно потребували артилерійських снарядів.
Приблизно в цей час Олексій Петров, тодішній керівник «Спецтехноекспорту», одного з найбільших державних посередників у сфері озброєнь в Україні, отримав пропозицію від американської компанії Regulus Global, від якої не зміг відмовитися. Петров знав, що найбільша проблема України у сфері військових закупівель полягає в тому, що деякі з найбільших виробників зброї та боєприпасів є країнами, дипломатично близькими до Росії, які не бажають бути поміченими у прямому постачанні свого ворога.
Але компанія Regulus, заснована і очолювана колишнім американським біржовим брокером Merrill Lynch Віллом Сомеріндайком, знайшла сміливе рішення. Вона повідомила Петрову, що може знайти на світовому ринку десятки тисяч снарядів саме того типу 155-мм артилерійських снарядів, які потрібні Україні для роботи з військовою технікою НАТО, яку вона почала отримувати того літа.
Компанія Regulus, що базується в офісі неподалік від військово-повітряної станції ВМС США «Океана» у Вірджинія-Біч, була заснована у 2012 році як стартап у сфері військової логістики. Незабаром вона почала займати нішу з пошуку і транспортування старих запасів озброєнь.
До заснування Regulus Сомеріндайк мав певні проблеми з законом. У 2012 році він був звинувачений державним фінансовим регулятором штату Вірджинія у «шахрайстві та обмані» під час продажу акцій приватного стартапу місцевому стоматологу. У паралельній справі фінансовий наглядовий орган США наклав на нього штраф у розмірі 10 000 доларів і призупинив його брокерську ліцензію.
Сомеріндайк, який ніколи не визнавав, але і не заперечував звинувачень, висунутих проти нього регулятором Вірджинії, каже, що він «зробив помилку, почавши збирати капітал для медіа-стартапу до того, як закінчився термін дії моєї брокерської ліцензії».
У 2016 році на Regulus подала до суду вдова американця, який працював на навчальній програмі в Болгарії і загинув, підірвавшись на гранаті 30-річної давності. Регулус, який був одним з кількох підрядників Пентагону, згаданих у позові, не відповідав за програму підготовки, але надав обладнання компанії, яка її проводила. Зрештою справу було врегульовано конфіденційно.
Все це, схоже, не мало значення для Петрова, керівника «Спецтехноекспорту». Сомеріндайк розповів FT, що невдовзі після вторгнення Росії в Україну у 2022 році він почав отримувати телефонні дзвінки від українських чиновників, які відчайдушно прагнули отримати зброю для захисту країни.
Рішення співпрацювати з Україною мало для Сомеріндайка особистий вимір, каже він. «Моя дружина – українка, її сім'я – українська. Я був на лінії фронту. Я відданий цій справі, як ніхто інший».
«Регулус» стверджує, що у 2023 році успішно доставив в Україну 70 тисяч 155-мм снарядів. Але запаси старих боєприпасів по всій Європі швидко закінчувалися. Перегони за виробництвом боєприпасів, не потрібних з часів Другої світової війни, спричинили глобальний дефіцит, що змусило деяких постачальників розірвати існуючі контракти або різко підвищити ціни.
«Ланцюг постачання вже був проблематичним, а запаси по всьому світу вже практично закінчилися, – каже Сомеріндайк. – Всі намагалися отримати те саме». Це означало, що коли «Регулус» запропонував Петрову надати десятки тисяч 155-мм снарядів, українець вхопився за цю можливість. Боєприпаси частково походили від державного виробника країни з тісними зв'язками з Росією, яка не страждала від такого ж дефіциту сировини і компонентів.
Петров каже, що керівники «Регулуса» сказали йому, що можуть вирішити будь-які політичні ускладнення за допомогою контактів у Державному департаменті США. Незабаром після цього «Регулус» підписав контракт зі «Спецтехноекспортом» на суму до 1,7 млрд доларів залежно від обсягу поставок – одну з найбільших українських угод у сфері військових закупівель за час війни.
Компанія «Регулус» стверджує, що вся її діяльність здійснювалася під регуляторним наглядом Управління з контролю за оборонною торгівлею Державного департаменту США – органу, відповідального за контроль за експортом оборонних і військових технологій.
Спецтехноекспорт стверджує, що він здійснив 162,6 млн. доларів США авансових платежів і депозитів на користь Regulus для забезпечення виконання частини контрактів на постачання 155-мм снарядів, а також інші платежі на суму 14 млн. євро.
Українська державна компанія стверджує, що «Регулус» порушив умови контракту і досі не повернув Києву гроші. Вона стверджує, що з вересня 2024 року Regulus припинив усі контакти і перестав відповідати на її листи. Українські чиновники вважають, що «Регулус» витратив передоплату, зокрема, на виробничі потужності.
«Вони використали гроші, які ми їм відправили... на купівлю нових активів, – каже Петров. – Зараз «Спецтехноекспорт» намагається через арбітражний суд повернути те, що йому заборгували. Regulus категорично заперечує ці звинувачення і стверджує, що продовжує постачати значні обсяги боєприпасів в Україну.
Він стверджує, що інвестував у низку ресурсів ланцюга поставок, зокрема, у виробництво і транспортування, щоб отримати потужності, необхідні для виконання великих контрактів.
Американська компанія стверджує, що саме «Спецтехноекспорт» не виплатив «Регулусу» передбачену контрактом суму передоплати в розмірі близько $500 млн, тобто 30% від загальної суми, за забезпечення боєприпасів, заплативши американській компанії лише близько $100 млн. Компанія «Регулус» також заявляє, що стала жертвою дисфункції та боротьби між різними учасниками процесу закупівель в Україні.
За словами Сомеріндайка, «Регулус» довелося самостійно поповнити дефіцит депозиту, щоб продовжувати постачати боєприпаси в Україну. «Послухайте, це спричинило великий фінансовий стрес для нашої компанії... ми залучили досить багато позикових коштів», – каже він.
Regulus повідомив FT, що Регулусу винні приблизно 350 мільйонів доларів, а не навпаки. Петров, який залишив «Спецтехноекспорт» у березні, заперечує це, стверджуючи, що посередник не мав жодних контрактних зобов'язань щодо надання цих грошей.
Українська сторона поскаржилася до Пентагону та посольства США в Києві. У «Спецтехноекспорті» заявили, що їхній арбітражний позов у Лондоні має на меті стягнути з Regulus $346 млн, включно з передоплатою, а також непогашеними боргами та штрафними санкціями.
У січні 2024 року Марина Безрукова, досвідчений експерт з питань ланцюгів поставок, яка працювала в державному операторі електромереж «Укренерго», була призначена новим керівником Агентства з питань оборонних закупівель України. Партнери країни в НАТО були занепокоєні після низки скандалів, пов'язаних з внутрішніми військовими закупівлями. Перед Безруковою постало незавидне завдання провести докорінну реформу системи закупівель зброї та боєприпасів в Міністерстві оборони України.
Двоє колишніх керівників департаменту військових закупівель Тоомас Нахур і Олександр Лієв потрапили під кримінальне розслідування за підписання складної угоди на постачання снарядів з Хорватії, де передоплата у розмірі $12,5 млн була нібито витрачена на не пов'язану з цим діяльність різних посередників. Обидва вони рішуче заперечують свою провину, заявляючи, що на них чинився невпинний тиск з метою знайти зброю та боєприпаси у будь-який спосіб у момент, коли їхня країна боролася за своє виживання.
«[Український] генеральний штаб хотів у 100 разів більше, ніж ми могли купити [на ринку]», – каже Нахур, який також звинувачує в сумнівних угодах поганих гравців на ринку озброєнь.
Опинившись на посаді, Безрукова швидко розпочала централізацію закупівельних повноважень у своєму відомстві з метою підвищення прозорості та уникнення подальших невигідних угод, марнотратства чи корупційних ризиків. Але вона одразу ж зіткнулася з постійними битвами з українськими державними посередниками у сфері озброєнь, які, як вона стверджує, були обурені тим, що вона взяла на себе відповідальність за бюджетні кошти.
Безрукова каже, що на неї чинили тиск, щоб вона підписала контракти з виробниками, які мали історію виробництва неякісної продукції. «Йдеться про владу і корупцію», – каже вона.
У січні цього року міністр оборони України Рустем Умеров звинуватив Безрукову в тому, що вона перетворила своє відомство «на Амазон», що зробило державні закупівлі надто помітними для її ворогів, і її було звільнено.
Її звільнення трохи більше ніж через рік після початку роботи викликало нове занепокоєння з боку союзників Києва. Дипломати G7 оприлюднили у відповідь заяву, в якій наголосили на важливості «належного врядування» та «збереження довіри громадськості та міжнародних партнерів».
Київ доклав певних зусиль, щоб зняти занепокоєння союзників щодо зловживань у сфері державних закупівель. Чотири українські правоохоронні органи розслідують десятки контрактів, підписаних з іноземними збройовими брокерами, а в деяких випадках порушили кримінальні справи проти колишніх українських чиновників у сфері закупівель.
Але майже жодна з цих справ ще не призвела до висунення звинувачень з боку прокуратури. Міністерство оборони України заявляє, що через суди намагається стягнути з іноземних постачальників $309 млн авансових платежів за контрактами, які більше не вважаються виконуваними. Міністерство сподівається повернути решту коштів – приблизно 460 млн доларів – шляхом досудових переговорів з постачальниками.
Документи українських правоохоронних органів, з якими ознайомився FT, стверджують, що в деяких випадках мала місце змова високопосадовців Міністерства оборони України з іноземними посередниками з метою використання цих контрактів для розкрадання державних коштів. Але детективи кажуть, що робота є важкою і ускладнюється повільним міжнародним співробітництвом з боку США і ЄС.
Багато хто з торговців зброєю, які приїхали до Києва на початку війни, не повернулися, щоб вести бізнес з Україною. «Я, мабуть, один з небагатьох божевільних, хто ще залишився», – каже Сомеріндайк з Regulus. Він вважає, що бюрократична неефективність відштовхнула багатьох іноземних збройових брокерів.
Українські детективи, які розслідують невдалі збройові контракти, кажуть, що уряди країн-союзників повинні змусити виробників продавати зброю напряму до України, усунувши посередників і забезпечивши більшу прозорість цін. «Чим більше посередників, тим вища ціна», – каже один з них.
Виділення в тексті мої, О. К.
Читаємо в іноземних видання те, що не прочитаємо в наших. Знати правду про те, як держава профинькала гроші на закупівлях зброї. Маємо розуміти, що на закупівлях зброї та іншого необхідного для війни чиновники та інші прихлібателі влади намародерили добряче...
Зверніть увагу
Ельфійська свідомість та ельфійська ідентичність – стратегія перетворення на надлюдину (+аудіо)