Як розпізнати психопатів та що стається, коли вони при владі – Голос Америки

В якийсь момент, кілька років тому, я перестала дивуватися багатьом людським вчинкам. Я вже не вигукувала в праведному гніві: «Та як же ж так можна? А де ж у людини совість?», «А от якби з ним так?», «Як так можна брехати без докорів совісті?». Просто в один момент зрозуміла, що в природі існують люди, у яких немає совісті, вони не в змозі відчувати почуття співпереживання, правда для них – не абсолют, а та інформація, оприлюднення якої вигідне в даний конкретний момент. Причому, такі люди можуть бути дуже привабливими й володіти неабияким інтелектом, пише Тетяна Ворожко, редакторка Української служби «Голосу Америки».

Психологи називають їх психопатами або соціопатами й оцінюють, що в будь-якому суспільстві їх не більше 1-2%. Такими типажами зацікавилися ще стародавні греки. Філософ Теопрастус у III столітті до нашої ери писав про «нечистоплотну людину», яка позичає гроші та не віддає, бреше і шахраює. 

Сучасний опис психопата з'явився у книзі «Маска нормальності» американського лікаря Гірві Кліклі (Hervey M. Cleckley) в 1941 році. Його він описав як людину з розвиненим інтелектом, але бідністю емоцій, який зовсім не зважає на те, як його дії позначаться на інших людях. Такі люди, пише Кліклі, просто не в змозі зрозуміти багато почуттів, які відчувають інші люди, адже їм самим ці емоції чужі.

Сучасним же гуру в справі вивчення психопатів є канадський психіатр Роберт Хаер (Robert D. Hare), автор однойменного опитування для їх виявлення.

Ось кілька розпізнавальних ознак психопата (перелік неповний і в довільному викладі), які пропонує Хаер:

• Має безладні сексуальні зв'язки.
• Промишляє криміналом.
• Паразитує на рідних і близьких.
• Володіє поверхневим шармом.
• Вірить у власні унікальність і зверхність.
• Не думає про завтрашній день.
• Будь-яка справа на нього швидко наганяє нудьгу.
• Бреше і не червоніє.
• Любить розвести на гроші.
• Не замислюється про наслідки власних дій.
• У всіх його бідах завжди винен хтось інший.
• Не здатний покаятися і виправитися.
• Черствий душею.
• Не може себе контролювати, імпульсивний.
• На нього абсолютно неможливо покластися!

Якщо якась риса відсутня, то психіатр присуджує пацієнту 0 балів, трохи є – 1, і 2 – якщо цвіте буйним цвітом. При 30 балах і більше – психопат, тобто наявність усіх гріхів відразу необов'язково. Правда, сам Хаер дуже переживає, коли його опитувальником користуються в домашніх умовах, і просить цього не робити, щоб не образити невинних людей.

А ось американський психіатр Майкл Левенсон з цього приводу не комплексує – кожен охочий може знайти в Інтернеті його тест для самодіагностики.

Психопати відрізняються від звичайних людей і на фізіологічному рівні. Боб Хаер провів цікавий експеримент у канадській в'язниці. Він давав піддослідним електричний шок (тоді це ще було можна), приєднавши їх до приладів, що вимірюють рівень стресу.

Так от виявилося, що психопати зовсім не напружувалися з приводу больового шоку, навіть коли цей експеримент проводили повторно, і вони точно знали, чого чекати. Не пітніли, у них не частішало серцебиття. До речі, Боб просить цей досвід у домашніх умовах теж не проводити.

У журналі «Наука», куди він надіслав звіт про експеримент, не повірили, що надані ним ЕЕГ головного мозку належали живим людям, пише англійський журналіст Джон Ронсон у книзі «Тест на психопата». Річ у тім, що амігдала, частина головного мозку і лімбічної системи, що бере участь у формуванні емоцій, у психопатів практично не діяла.

Головна фізіологічна відмінність психопата від нормальної людини – відсутність страху і тривожності. Вони не думають про наслідки, тому що вони їх не бояться.

В західному світі психопата найлегше знайти в тюрмі. У Великобританії їх там 20%, причому серед тих, хто вчинив особливо тяжкі злочини – 50%, пише Кевін Даттон у книзі «Мудрість психопатів». Виправні роботи на них не діють, їхній рівень рецидивізму, у порівнянні зі звичайними злочинцями, стратосферний.

При цьому 85% популяції в'язниць володіють так званим антисоціальним розладом особистості. Це ніби як «психопат лайт» – тип, який теж думає тільки про себе, але якісь емоції у нього все-таки є. (У всіх психопатів є антисоціальний розлад особистості).

Ось, здавалося б, якщо психопатів можна вирахувати по ЕЕГ, по тесту – то чому б не перевіряти всіх і не садити психопатів до в'язниці після досягнення ними 18-річного віку?

Проблема в тому, що серед видатних людей – президентів, телезірок, керівників великих підприємств, хірургів, солдатів спецназу, юристів – теж багато людей з психопатичними рисами особистості. І, якщо вони злочинів не вчиняють, то від них суспільству може бути величезна користь.

Даттон виявив, що найбільше люди з високим рівнем психопатії люблять займатися бізнесом. Чимало їх і в політиці та... на телебаченні. А ось серед вихователів дитячих садків, медсестер, терапевтів, народних умільців і робітниць салонів краси людей з неактивною амігдалою практично немає.

Щоб досягти успіху в деяких професіях, риси характеру, притаманні психопатам, – величезна підмога. Наприклад, той же хірург. Якщо людина буде відчувати співчуття щодо хворого, переживати, думати про можливі наслідки кожного руху скальпелем, то успішну операцію провести складно. А психопат – чік-чік і готово. А про солдатів спецназу годі й казати.

Проте, у США до питання виявлення психопатів ставляться зі знанням справи. Журнал для кадровиків наполегливо рекомендує своїм читачам простудіювати книгу «Змії в костюмах: Коли психопати виходять на роботу» Пола Бабяка і того ж Хаера. В ній детально описується, як відсіяти кандидата, готового піддати ризику всю фінансову систему світу заради грошей на нову яхту. Оскільки саме це і сталося у 2008-му, можна припустити, що кадровики книгу читали неуважно.

Про те, чому одні психопати стають маніяками-вбивцями, а інші – космонавтами, вчені все ще сперечаються. Одна з версій полягає в тому, що маніяки-вбивці – психопати з важким дитинством. За іншою – «успішні психопати», на відміну від злодіїв-рецидивістів, володіють вродженою внутрішньою дисципліною, а також перебувають у середовищі, яке вимагає певних правил поведінки.

Усі психопати знають, що вони відрізняються від звичайних людей (всі – слабаки, а у них – нерви зі сталі!), але змушені вдаватись до мімікрії, маскуватись – з міркувань пристойності вичавлювати сльозу на похороні й утримувати свій порив поцупити сумочку у розсіяної удови. Якщо суспільство має моральні канони та справедливі закони, то психопати великої шкоди йому не завдають.

Система дає збій тоді, коли психопати зосереджуються на самому верху і починають диктувати суспільству свої цінності. Тоді злодійство і паразитичний спосіб життя вважаються не ганебним явищем, а предметом гордості. Тоді вміння визнати свої помилки та вибачитися розглядаються не як сила духу, а як слабкість характеру.

Тоді винними автоматично стають жертви, тому що вони самі дали себе розвести або просто тому, що опинилися не в тому місці у невідповідний час. Тоді абсолютно аморальні дії однієї держави щодо іншої називаються «геополітичними інтересами». Люди можуть і не бути психопатами самі, але в деформованому суспільстві вони будуть приймати й поділяти ці цінності.

Як це працює? Про це стаття: Війна в Україні як елемент піар-кампанії корпоративних психопатів

А тут обговорення теми психопатів у сучасній кризі:

Додатково:

• Союз «Єрмак–Зеленський» і три хвилі очищення від корпоративних психопатів – футурологічний прогноз
• Досліджуємо поведінку надтварин (Homo intelis): «Експерт» – короткометражний фільм (7 хвилин)