Зображення користувача Світ Зелений.
Світ Зелений
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Як справи: сьогодні і завтра креативних індустрій в Україні

В ме­жах про­ек­ту Culture Matters Platfor.ma підби­ває підсум­ки, як у нас зміни­лось ба­чен­ня куль­ту­ри і що стоїть на за­ваді роз­витку ук­раїнсь­ких кре­атив­них індустрій.

 

Ць­ого ро­ку в Ук­раїні добігає кінця трирічна Прог­ра­ма ЄС та Східно­го пар­тнерс­тва «Куль­ту­ра і кре­ативність» – ве­лика міжна­род­на ініціати­ва, яка се­ред іншо­го ста­вила за ме­ту зміни­ти звич­не на пос­тра­дянсь­ко­му прос­торі ро­зуміння куль­ту­ри: нап­риклад, по­каза­ти, який влив во­на має на еко­номіку, та чо­му це не ли­ше дозвілля, але й рівень то­леран­тності в суспіль­стві.

Уро­чисті ви­ходи в те­атр двічі на рік, нудні й без­божно довгі ек­скурсії в му­зе­ях або щось на­род­не, де обов’яз­ко­во фігу­рує бан­ду­ра, – приб­лизно з та­ким по­нят­тям куль­ту­ри ук­раїнсь­ке суспіль­ство жи­ло до Євро­май­да­ну. Од­ра­зу після за­вер­шення ре­волюції митці, гро­мадські ак­тивісти та куль­турні ме­нед­же­ри зібра­лися, щоб зро­зуміти, якою має бу­ти куль­ту­ра в країні, яка щой­но ви­боро­ла де­мок­ратію.

Цей рух ча­сом на­бував ра­дикаль­них форм (зга­дати хо­ча б чис­ленні зак­ли­ки ліквіду­вати Міністерс­тво куль­ту­ри, які по­деку­ди з’яв­ля­ють­ся й досі) – над­то ко­ли уря­дова політи­ка ста­ла відвер­то по­пулістсь­кою, а до сло­ва «патріотизм» пе­рес­та­ли ста­витись серй­оз­но. Од­нак відтоді куль­ту­ра по­волі пе­рес­та­ла асоціюва­тися ли­ше з «над­бу­довою» та роз­ва­гами. Ста­ло яс­но, що це та­кож і ва­гома час­ти­на еко­номіки, і вод­но­час те, як ми ви­будо­вуємо суспільні зв’яз­ки.

Ос­танні три ро­ки по­каза­ли, що куль­ту­ра роз­ви­ваєть­ся в но­вому нап­рямку – як в Ук­раїні, так і в усь­ому світі, вва­жає керівник прог­ра­ми «Куль­ту­ра і кре­ативність» Тім Віль­ямс. Це пов’яза­но з роз­витком тех­но­логій, еко­номічним пе­рехо­дом від мас­штаб­них ви­роб­ництв до ма­лого бізне­су та зат­ре­буваністю кре­атив­них про­фесіоналів в інфор­мацій­но­му суспіль­стві.

Тім Вільямс 

«Ук­раїна пе­режи­ла ге­ополітичні події, які доз­во­лили ви­най­ти її за­ново: як для са­мих ук­раїнців, так і для світу. Нап­риклад, з’явив­ся Ук­раїнсь­кий інсти­тут, який про­моту­вати­ме країну за кор­до­ном. Інстру­мен­ти для ць­ого ли­ше з’яв­ля­ють­ся, але я сподіва­юся, що він тран­слю­вати­ме спільні для всієї нації ідеї, які змо­жуть зміни­ти си­ту­ацію в Ук­раїні».

Ад­во­кація куль­ту­ри, зок­ре­ма, се­ред політиків, ста­ла од­ним із нап­рямків «Куль­ту­ри і кре­атив­ності». Так, Кабінет міністрів Ук­раїни ви­корис­тав струк­ту­ру функціональ­но­го аналізу, зроб­ле­ного ек­спер­та­ми прог­ра­ми, як шаб­лон для оцінки ро­боти дев’яти інших міністерств. Аналітич­ний ог­ляд, підго­тов­ле­ний асоціата­ми прог­ра­ми, впли­нув на рішен­ня Міністерс­тва за­кор­донних справ ство­рити Ук­раїнсь­кий інсти­тут. Де­які ук­раїнські партії вклю­чили роз­ви­ток кре­атив­них індустрії до своїх прог­рам, а по­зами­нуло­го ро­ку Міністерс­тво куль­ту­ри ство­рило де­пар­та­мент для їх роз­витку.

 

Сигнали прогресу

Володимир Воробей 

Утім, ек­спер­ти став­лять­ся до та­ких зру­шень кри­тич­но. Це по­шире­на проб­ле­ма ук­раїнсь­ких політиків: опа­нува­ти фор­му, але за­бути про сен­си, ка­же тре­нер «Куль­ту­ри і кре­атив­ності» та ди­рек­тор агенції еко­номічно­го роз­витку PPV Knowledge Networks Во­лоди­мир Во­робей. За ос­танні кіль­ка років чи­нов­ни­ки вив­чи­ли сло­во «кре­ативність», од­нак не ви­яви­ли ба­жан­ня до­луча­тися до шир­шо­го суспіль­но­го діало­гу. А сприй­нят­тя куль­ту­ри у владі й далі за­лишаєть­ся «уро­чис­то-роз­поділь­чим», вва­жає фахівець.

Ольга Бірзул 

Після Ре­волюції Гідності в Ук­раїні на дер­жавно­му рівні справді з’яви­лись цікаві куль­турні ініціати­ви, ка­же Оль­га Бірзул, асоціат­ка «Куль­ту­ри і кре­атив­ності» в Ук­раїні та прог­рамна ко­ор­ди­натор­ка Міжна­род­но­го фес­ти­валю до­кумен­таль­но­го кіно про пра­ва лю­дини DocudaysUA. Се­ред них, нап­риклад, Ук­раїнсь­кий куль­тур­ний фонд, який фінан­су­вати­ме про­ек­ти, об­рані на кон­курсній ос­нові.

Од­нак де-фак­то ця струк­ту­ра функціонує за звич­ни­ми для ук­раїнсь­кої політи­ки за­кона­ми.  «Скла­даєть­ся вра­жен­ня, що цю історію до­ручи­ли по­гано­му ре­жисе­ру. У пер­ших серіях ць­ого серіалу ми спос­теріга­ли, як не­долу­го й неп­ро­зоро фор­муєть­ся ек­спертна комісія фон­ду. У нас­тупних – як політи­ки під час фор­му­ван­ня дер­жавно­го бюд­же­ту на 2018 рік у “руч­но­му ре­жимі” впи­су­ють у вит­ра­ти фон­ду фес­ти­валі своїх друзів чи од­но­думців», – ділить­ся Оль­га.

Окрім то­го, за­яв­ля­ючи про про­моцію куль­ту­ри, політи­ки час­то ма­ють на увазі ли­ше про­суван­ня про­паган­дистсь­ко­го про­дук­ту. Нап­риклад, у дер­жбюд­жеті з ініціати­ви Мінкуль­ту на нас­тупний рік виділе­но 500 міль­йонів гри­вень на ви­роб­ниц­тво «фільмів патріотич­но­го спря­муван­ня». А в справді ефек­тивній пітчин­говій сис­темі Держкіно вже кіль­ка років існує секція «патріотич­но­го» кіно. В умо­вах інфор­мацій­ної вій­ни це – крок на­зад, вва­жає Бірзул. Особ­ли­во зва­жа­ючи на те, що кількість профіль­них ви­дань, які б пи­сали про куль­ту­ру, що­року змен­шуєть­ся, а з ни­ми – й мож­ли­вості кри­тич­но ос­мислю­вати куль­тур­ний про­дукт.

Рагнар Сііл 

Утім, навіть як­що політичні за­яви про важ­ливість куль­ту­ри – су­то дек­ла­ративні кро­ки, во­ни є сиг­на­лами підви­щен­ня обізна­ності в суспіль­стві та на політичній арені, вва­жає ек­сперт з куль­тур­них та кре­атив­них сек­торів «Куль­ту­ри і кре­атив­ності» Раг­нар Сііл.

«В Ес­тонії, на по­чат­ку 2000-х, прак­тично не бу­ло ані обізна­ності що­до по­тенціалу куль­тур­них індустрій, ані якоїсь політи­ки для спри­ян­ня й­ому. Ли­ше після ба­гать­ох років по­яс­нень, що куль­ту­ра та кре­ативність мо­жуть зро­бити для кон­ку­рен­тос­про­мож­ності еко­номіки та при­ваб­ли­вості регіонів, ес­тонські політи­ки на­решті за­хотіли асоціюва­тися з цим ру­хом, – заз­на­чає Сііл. – Нап­рикінці 2000-х кож­на партія вклю­чила кре­ативні індустрії до своєї пе­ред­ви­бор­чої прог­ра­ми. Це ство­рило се­редо­вище, де вже не потрібно бу­ло пе­реко­нува­ти всіх, що ми маємо інвес­ту­вати в кре­ативні індустрії. Замість ць­ого ми мог­ли про­дов­жу­вати імпле­мен­ту­вати ре­альні стра­тегії та ме­ханізми підтрим­ки. Втім, куль­турні та кре­ативні ек­спер­ти ма­ють бу­ти уваж­ни­ми та слідку­вати, щоб сло­ва й справді пе­рет­во­рюва­лися на дії».

 

Закрити профспілки, найняти піарника

За ре­зуль­та­тами досліджен­ня інди­каторів впли­ву куль­ту­ри на роз­ви­ток країни за ме­тодо­логією ЮНЕС­КО, яке про­вели в рам­ках «Куль­ту­ри і кре­атив­ності», вне­сок кре­атив­них індустрій у ВВП Ук­раїни ста­новить 4% – май­же втричі мен­ше, ніж сіль­ське гос­по­дарс­тво, тро­хи мен­ше, ніж гірни­чобудівна про­мис­ловість, і вдвічі біль­ше, ніж будівниц­тво.

Порівню­вати цей по­каз­ник із по­каз­ни­ками інших країн важ­ко че­рез різни­цю ме­тодо­логій підра­хун­ку, по­яс­нює Раг­нар Сііл. Утім, за­ува­жує ек­сперт, він усе од­но є на­бага­то ви­щим, ніж очіку­вало­ся. Окрім то­го, куль­турні індустрії за­без­пе­чу­ють 3% ро­бочих місць в Ук­раїні. Най­при­бут­ковіши­ми сфе­рами є те­леба­чен­ня, ди­зайн та архітек­ту­ра.

Ук­раїнсь­ка ІТ-індустрія ду­же успішна на За­ході, і кре­ативні індустрії мог­ли б насліду­вати її мо­делі роз­витку, як­би бу­ла відповідна підтрим­ка нет­воркінгу, ви­ходу на міжна­род­ний ри­нок та ви­димості ць­ого сек­то­ру, ка­же Тім Віль­ямс. Успішні прик­ла­ди роз­витку ок­ре­мих індустрій мож­на по­яс­ни­ти са­ме тим, що їм вда­лося ста­ти час­ти­ною еко­номіки, а зна­чить – от­ри­мати підтрим­ку з бо­ку юристів, інвес­торів, агентів, дис­триб’юторів, мар­ке­тологів, піар­ників та лобістів, які ма­ють спра­ву з їхнім про­дук­том.

«Куль­турні про­фесіона­ли у більш тра­дицій­них куль­тур­них індустріях, як пер­форма­тивні чи візу­альні мис­тец­тва, пе­реваж­но, не ма­ють та­кої підтрим­ки, – ка­же Віль­ямс. – Я ду­маю, що це наслідок ра­дянсь­кої сис­те­ми, в якій во­ни функціону­вали раніше. Як­би Ук­раїна мог­ла ви­буду­вати для них цю сис­те­му по­серед­ників, ми би по­бачи­ли ро­боти ук­раїнсь­ких ху­дож­ників на а­укціонах Нью-Й­ор­ка чи Па­рижа. Най­пер­ше, на мою дум­ку, вар­то зак­ри­ти ці пос­тра­дянські творчі профспілки та зас­ну­вати про­фесійні асоціації для пред­став­ників кре­атив­них індустрій. Од­нак я ро­зумію, що, на жаль, до ць­ого не­має ані політич­ної волі, ані політич­ної сміли­вості».

І хо­ча ек­спер­ти відзна­ча­ють, що в ос­танні ро­ки помітно зрос­ла цікавість до ук­раїнсь­ко­го куль­тур­но­го про­дук­ту, по­пит на куль­ту­ру в Ук­раїні за­галом ли­шаєть­ся низь­ким, до­дає керівник «Куль­ту­ри і кре­атив­ності». Згідно з досліджен­ням, ли­ше 0,88% вит­рат у сім’ях ста­нов­лять вит­ра­ти на куль­ту­ру. Той са­мий по­каз­ник у країнах з подібним до ук­раїнсь­ко­го ВВП ста­новить 2% або ви­ще.

Для ць­ого є три при­чини, по­яс­нює Тім Віль­ямс. По-пер­ше, ігно­руван­ня ав­торсь­ко­го пра­ва – тоб­то не­легаль­не ска­чуван­ня кон­тенту, нес­пла­та ро­ялті ав­то­рам то­що. По-дру­ге, низь­кий дос­туп до інтер­не­ту – в Ук­раїні ним ко­рис­туєть­ся ли­ше по­лови­на на­селен­ня. І, по-третє, брак якісної куль­тур­ної жур­налісти­ки. «Куль­ту­ра – це те, хто ми є. Са­ме то­му медіа відповідальні за те, щоб ви­корис­то­вува­ти куль­ту­ру як інстру­мент для аналізу та дис­кусії що­до то­го, ку­ди Ук­раїна пря­мує і як усе суспіль­ство виз­на­чає се­бе, а не ли­ше еліти», – на­голо­шує Віль­ямс.

 

Творити чи менеджити?

«Під час ро­боти прог­ра­ми «Куль­ту­ра і кре­ативність» ста­ло зро­зуміло, наскіль­ки ру­димен­тарни­ми є знан­ня най­кра­щих куль­тур­них ме­нед­жерів та жур­налістів країни що­до куль­тур­ної політи­ки, а са­ме вміння виз­на­чати та аналізу­вати істотні суспільні пи­тан­ня, фор­му­люва­ти стра­тегічні підхо­ди (політи­ки) та про­пону­вати їх варіан­ти, – за­ува­жує Во­лоди­мир Во­робей. – Без ць­ого у нас вис­на­жена ла­ва за­пас­них для по­пов­нення ор­ганів вла­ди но­вого ти­пу – цілий сек­тор має вип­ро­дуку­вати сотні куль­тур­них ме­нед­жерів, здат­них зас­ту­пити по­сади в ор­га­нах вла­ди». Ми маємо нав­чи­тися ду­мати не квар­та­лами, а де­сятиліття­ми, бо са­ме за цей час куль­ту­ра здат­на сфор­му­вати нові цінності, ка­же ек­сперт.

Утім, куль­турні ме­нед­же­ри в Ук­раїні пос­ту­пово зміню­ють пог­ляд на сфе­ру своєї діяль­ності, ка­же Оль­га Бірзул: «Мені й самій на по­чат­ку кур­су «Куль­ту­ра і кре­ативність» різа­ло ву­хо сло­во “індустрія”. Я наївно ду­мала, що куль­ту­ру тре­ба не ме­нед­жи­ти, а тво­рити.  Але вже де­сять років я спос­терігаю, як ви­гора­ють мої ко­леги, як ги­нуть цікаві ініціати­ви, про­ек­ти та ви­дан­ня, як до­рослі лю­ди жаліють­ся у своїх інтерв’ю на все, крім влас­них по­милок».

Зок­ре­ма, не­без­пе­ка цієї про­фесії по­лягає в то­му, що як суспіль­ство, так і самі про­фесіона­ли час­то сприй­ма­ють її як ак­тивізм. «Подібна “во­лон­терсь­ка” діяльність роз­бе­щує вла­ду, яка замість ви­роб­лення куль­тур­них політик чи про­думу­ван­ня ви­важе­них ме­седжів нерідко про­дукує дис­кримінаційні за­коноп­ро­ек­ти і мо­ву во­рож­нечі. І са­ме тут ме­нед­же­рам куль­ту­ри бра­кує не стіль­ки знань, скіль­ки сил “лу­пати ту ска­лу”, – вва­жає Бірзул.

Анастасія Нуржинська 

Час­то наріка­ють та­кож на брак освіти для куль­тур­них ме­нед­жерів, од­нак за­раз існує чи­мало аль­тер­на­тив­них дже­рел з он­лайн-кур­са­ми та профіль­ної літе­рату­ри. Так, в рам­ках «Куль­ту­ри і кре­атив­ності» роз­ро­били 14 он­лайн-курсів вісь­мо­ма мо­вами. «Час­то це чи не єди­на мож­ливість от­ри­мати знан­ня від зна­ного спеціаліста, – ка­же ек­спертка з ко­мунікацій прог­ра­ми «Куль­ту­ра і кре­ативність» Анас­тасія Нур­жинсь­ка. – Всі кур­си без­коштовні, прис­вя­чені вузькій та прак­тичній темі, нап­риклад, на­писан­ню про­ек­тної за­яв­ки або фан­драй­зин­гу, й три­ва­ють від 15 до 40 хви­лин». Во­на та­кож ра­дить ор­ганізаціям, які пра­цю­ють у гро­мадсь­ко­му сек­торі, ство­рюва­ти свої нав­чальні плат­форми – як для по­ширен­ня знань, так і для про­моції.

Се­ред інших ко­рис­них ре­сурсів, які з’яви­лися під час ро­боти прог­ра­ми  «Куль­ту­ра і кре­ативність» – аналітичні бри­фи про куль­тур­ну дип­ло­матію, крос-куль­тур­ну ко­лабо­рацію, роз­ви­ток фо­тог­рафії та ди­зайн-код, які підго­тува­ли асоціати прог­ра­ми, посібник з 30 най­кра­щими прик­ла­дами ре­новації пром­зон, а та­кож звіт про про­ект «Кре­ативні міста та регіони», ре­алізо­ваний у місті Косів.

Досліджен­ня, яке про­вели ек­спер­ти прог­ра­ми «Куль­ту­ра і кре­ативність» підтвер­джує: Ук­раїні ще ба­гато на­лежить зро­бити для роз­витку кре­атив­них індустрій та їхньої а­уди­торії. Досі де­які підхо­ди до сфе­ри куль­ту­ри рад­ше бу­ли б на часі в ХХ столітті, ка­же Тім Віль­ямс. Про­те си­ту­ація пос­ту­пово змінюєть­ся. Ли­ше нові то­вари мо­жуть з’яви­тися на по­лицях ма­газинів за ніч, за­ува­жує він. Для по­яви но­вих кон­цептів потрібно на­бага­то біль­ше ча­су.

Наші інтереси: 

+

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи