Юрій Возняк про відродження органічного землеробства в Україні

Допомогти у цьому може як зростаючий інтерес до «чистих» продуктів у світі, так і те, що значні площі сільськогосподарських земель в Україні за десятиліття економічної руїни «відпочили» від технологій і хімікатів, які широко застосовувалися за радянських часів.

Унікальний шанс для органічного землеробства в Україні

Згідно із світовими стандартами, органічним уважається землеробство, у якому не використовуються синтетичні хімікати, яке передбачає мінімальну оранку ґрунту та не застосовує генетично-модифікованих організмів.

Така технологія дозволяє вирощувати якіснішу, смачнішу та кориснішу продукцію, і не шкодить навколишньому середовищу.

Саме тому дедалі більше людей, особливо у розвинених країнах, згодні платити за «чисті» харчі на 10-50% дорожче.

Юрій Возняк, лікар за фахом, керівник метапроекту «Село Третього Гетьманату», член-кореспондент Академії наук та ентузіаст органічного землеробства каже, що Україна цілком може посісти поважне місце на цьому ринку:

«Україна має унікальний шанс, тому що ми зможемо виростити продукцію у кілька разів дешевше, ніж вона є у світі, а те, що вона буде кориснішою, то жодних сумнівів немає. Ви не повірите, але на сьогодні найпоширенішою харчовою контрабандою з України на Захід є чорний хліб.

Це зараз кажуть, що це є неможливим. А мине рік, коли запрацюють перші комплекси, то скажуть, що у цьому щось є. Через три роки скажуть, Господи, ми всі знаємо, про що ви говорите. А через п'ять років продукти українського виробництва будуть розкуповуватися у першу чергу.»

З одного боку, знамениті українські чорноземи є дуже виснаженими завдяки рокам «промислового» ведення сільського господарства. З іншого боку, через десятиліття економічної кризи великі площі землі мали змогу «відпочити» від тон хімікатів, а тому саме зараз було б слушно говорити про відродження органічного землеробства в Україні.

Тим більше, що, зі слів Юрія Возняка, наслідки радянських традицій екстенсивного сільського господарства стають дедалі відчутнішими:

«Після Вітчизняної війни у 50-х роках Україна пішла не шляхом інтенсивного, а екстенсивного виробництва, тому що люди з села поїхали до міст будувати танки. З тих 40 мільйонів гектарів землі, що у нас в сільському господарстві, 30 мільйонів гектарів було зорано плугами. Тобто 80% землі розорено – це не сумісно з життям, це як у людини буде під опіком 80% шкіри. Тобто маючи зараз 30 мільйонів гектарів ріллі, ми можемо скоротити це до 10 мільйонів, і цього вистачить, аби нагодувати нас та всіх сусідів. А на решті землі мають пастися корови та коні. За часів трипільської культури на одну людину було чотири худоби, а зараз – на одну худобу чотири людини» - каже Юрій Возняк.

За та проти органіки

Тим часом прихильники індустріальних методів у сільському господарстві кажуть, що органічне землеробство потребує більше витрат, є менш врожайним, а культури більш вразливими до різних шкідників.

Прибічники ж «органіки» кажуть, що такі господарства витрачають менше, зокрема через те, що не купують пестицидів, мінеральних добрив та значно менше витрачають пального, та й врожайність на «чистій» землі досить часто є вищою за ту, що є при застосуванні традиційних технологій.

Семен Антонець, що керує органічним господарством у 8 тисяч гектарів у Полтавській області, каже, що, звісно, не витрачається на добрива та хімікати, проте йому не вдається економити на солярці, та й врожайність інколи буває меншою, ніж у традиційних господарствах.

Проте фермер каже, що для нього це не головне. Він шкодує, що чисту продукцію залюбки беруть австрійці та німці, але мало – українці:

«Це землеробство затратне, інколи і менші врожаї бувають. Ніякої економії дизпалива у нас немає, бо треба із бур’янами боротися. Натомість мільйони чотири на рік ми не витрачаємо на мінеральні добрива, ядохімікати та гербіциди. Але суть у тім, що органічне землеробство дозволяє природне відтворення родючості ґрунтів. А крім того, ми одержуємо органічну продукцію, у якій немає хімікатів. Чи потрібна нації здорова продукція, чи ні – ось у чому питання».

Український хліб на експорт

За даними Міжнародної федерації сільського господарства, в Україні зараз налічується понад 30 «зелених» господарств. Їх загальна площа становить всього 0.5% від землі сільськогосподарського призначення в Україні.

Як твердить заступник директора Проекту аграрного маркетингу Андрій Ярмак, більшість із них експортують свою продукцію. Здебільшого - і це є нетиповим для органічного землеробства у світі - йдеться про експорт зерна, а не овочів та фруктів, як в інших країнах.

Маркетолог каже, що на внутрішньому ринку, не зважаючи на те, що попит на подібну продукцію потроху починає формуватися, «харчі без хімікатів» поки що не є масовим явищем, бо державної системи сертифікації не існує, а отже, під егідою «екологічно-чистої» можна продавати будь-яку продукцію.

А от на зовнішньому ринку українське аграрне землеробство має цілком серйозні перспективи, оскільки є попит на таку продукцію і є механізм її сертифікації, тобто гарантії того, що її справді вирощено за органічною технологією.

Разом із тим, зі слів Андрія Ярмака, «ці перспективи передусім пов’язані або із експортом цієї продукції, або з тим, що до України увійдуть провідні виробники продуктів дитячого харчування, і тоді можливим буде вирощування такої продукції під замовлення цих підприємств.»

Маркетолог каже, що наразі обізнаність людей із тим, що таке органічна продукція, в Україні є невисокою. Проте «та компанія, яка першою вийде на цей ринок і збудує нормальну стратегію з просування органічної продукції може бути досить успішною».

За останні 15 років кількість «зелених» господарств у європейських країнах зросла у 20 разів.

Світовий ринок органічної продукції оцінюється у понад 30 мільярдів доларів. Середні темпи зростання цього ринку оцінюються фахівцями у 15% на рік.

---------------------------
В тему:

Органічна революція

Третій Гетьманат