Без Росії, але з Китаєм. Як зміни в зовнішній торгівлі вплинуть на політику України

Новина про те, що Польща увійшла в трійку найбільших торговельних партнерів України, потіснивши Росію, відверто потішила. Ця інформація від посольства України у Польщі трохи не повна, адже йдеться виключно про торгівлю товарами, без послуг (з ними Росія все ще зберігає місце в трійці  наших найбільших торговельних партнерів), пише у своїй статті на Depo.ua журналіст-міжнародник Тарас Паньо.

Але досягнутий минулого року товарообіг у 7,36 мільярдів доларів з нашими найближчим західним сусідом вражає. Особливо, на тлі майже тридцяти-відсоткового скорочення товарообігу з Росією.

Останній елемент тріади політика-культура- економіка, за допомогою якої колишній імперський центр зберігав у своїй орбіті пострадянські держави, помітно слабне. Паралельно ослаблюючи й два інші елементи.

Оскільки "заведення" російських грошей в Україну, економічні преференції для проросійських бізнесменів і, навпаки, негласні санкції проти національно свідомих, тіньове фінансування бажаних для Кремля політичних партій, НДО та неформальних організацій – все це, за умови послаблення торговельних зв'язків, значно ускладнюється, а почасти стає неможливим. Значно спрощуючи при тому чинній українській владі тиск як на проросійські політсили, так і на найбільш одіозних персонажів, котрі є агентами російського впливу в Україні.

Втім, в цій бочці меду є і своя ложка дьогтю. Оскільки, послаблюючи залежність від однієї держави, керівництво якої було схильним використовувати економічну співпрацю для вирішення політичних питань, Україна нарощує торгівлю з іншими державами, які, потенційно, можуть зіграти у схожу геополітичну гру.

В першу чергу мова йде про Китай, який, із помітним відривом від конкурентів, є нашим найбільшим торговельним партнером.

Звичайно, в силу географічної та культурної віддаленості, між Києвом та Пекіном немає територіальних претензій, і "прокитайських партій" в Україні, звичайно, теж поки не помічено.

Але проблема тут може полягати в тому, що подальше погіршення стосунків між Китаєм та колективним Заходом може поставити Україну в незручне становище, примусивши до вибору між політичними союзниками та економічними партнерами.

Історія з "Мотор-Січчю", в якій Зеленський очевидно став на бік Вашингтона, є першим, але, ймовірно, далеко не останнім подібним інцидентом. І подальше збільшення товарообігу, і, в перспективі, прихід до України китайських інвесторів після відкриття ринку землі для іноземців – все це може посилити вплив Китаю на зовнішню і внутрішню політику України.

І навіть у випадку з Польщею, попри членство останньої в ЄС, економічні стосунки між країнами потенційно можуть стати заручниками політичних чи історичних конфліктів.

Звичайно, "політично ідеальної" структури зовнішньої торгівлі немає в жодної держави на планеті. Навіть західні демократії часом вимушені торгувати з людожерськими режимами, якщо останні контролюють якісь абсолютно унікальні природні ресурси. Але враховувати зовнішньополітичні резони при формуванні масштабних економічних зв'язків, таких як пошук постачальників викопних вуглеводнів чи ринків збуту для сільгосппродукції, вочевидь, є критично необхідним.

Нагадаємо, Зеленський хоче виходити на новий рівень співпраці з Китаєм. Китай є найбільшим торговим партнером України, і Київ зацікавлений у нарощуванні співпраці.