Аудіоверсія: Добро і зло, або Чи існують злі духовні сутності
Добро – це прояв гармонії, а зло – це прояв дисгармонії, тобто відсутності гармонії. Гармонія породжує добро, а дисгармонія – зло.
Розгляньмо, як це працює на прикладі людини (гравця, гомо люденс).
Людина – це Гомо сапієнс («оселя мудрості»), що усвідомлює себе триєдиною істотою, тобто такою, яка має дух, душу і плоть. Для того, щоб бути гармонійною, людині треба мати гармонійні дух, душу і плоть, причому вони повинні перебувати в гармонії між собою.
Гармонійна людина породжує добро. Проявами добра є логічна цілісність (несуперечливість), позитивні емоції (краса) і добрі плоди (продуктивність, корисність).
Подібним чином дисгармонійна (розбалансована) людина неминуче породжує зло з такими його проявами як суперечливість, негативні емоції (потворність), шкідливість. У дисгармонійних людей зазвичай «хотіли як краще, а вийшло як завжди».
Ось як про це говорить Євангеліє: «І далі сказав Ісус фарисеям: Виплекаєте добре дерево, то й плід його буде добрий; а посадите погане дерево, то й плід його буде поганий. Бо дерево пізнається з плоду. Гадючий роде, як можете говорити слова добрі, будучи злими? З повноти бо серця уста промовляють. Добра людина з доброго скарбу добро виносить, лиха ж з лихого скарбу лихе виносить» (Матвій 12.33–35).
В арійській традиції «серце» («скарб») – це дух людини, її вольовий центр. Ісус говорить саме про серце тому, що гармонійність духу людини є головним чинником її загальної гармонійності. Проте для повної гармонії людини необхідні також гармонійна душа (психіка) і гармонійна плоть (фізичне тіло). Дисгармонійність психіки та плоті заважають духу творити добро.
При цьому виникає питання про дисгармонію духу («серця) людини. В чому його причина?
Тут є два варіанти:
1) якщо духовна сутність людини до втілення була дисгармонійною (злою), то після втілення вона неминуче породжує зло;
2) усі втілені духовні сутності є достатньо гармонійними, але через те, що людина має деформований канал доступу до свого духу, вона чинить зло – свідомо чи несвідомо.
Розглянемо перший варіант і запитаємо: Чи може бути негармонійною духовна сутність людини?
Згідно з арійською традицією, людський дух є безсмертним і розвивається шляхом палінгенезії, тобто багаторазових земних втілень. Безсмертність – це ознака досконалих сутностей. Це універсальний принцип, адже що досконаліша річ, то довше вона може існувати.
Зокрема, що досконаліша людина, то довше вона живе. Як відомо, людина має спроможність до оновлення, зокрема повне оновлення клітин плоті відбувається кожні 7 років. У людей механізм оновлення дає збої, тому людина вмирає. Проте при переході на вищий рівень досконалості – досягненні боголюдського стану – механізм оновлення працює без збоїв, відтак боголюдина є безсмертною.
Якщо людський дух є безсмертним, то він неминуче є гармонійним. Відтак описаний вище перший варіант відпадає. Натомість залишається другий варіант: кожна людина має гармонійну духовну сутність – достатньо досконалу для того, щоб бути безсмертною. Негармонійність духовної поведінки людини виникає через деформований і забруднений канал доступу людини до її духовної сутності.
Що потрібно для того, щоб мати гарний зв’язок з власним духом?
Треба мати гармонійну психіку з правильним світоглядом, звільнену від паразитичних програм та інформаційного бруду. А оскільки психіка безпосередньо пов’язана з фізичним тілом, то треба мати здорову плоть. Звідси відомий афоризм «У здоровому тілі – здоровий дух». Відповідно, у нездоровому тілі – нездоровий дух.
Чистий і надійний канал зв’язку з власним духом забезпечується спеціальним органом нашої психіки, який називається «духовним серцем». Ознакою розвиненого «духовного серця» є наявність проявів досконалої духовної сутності, до яких, зокрема, належать:
Причинами несформованого духовного серця є:
Зі сказаного вище випливає, що зло має суто земне походження, отже його подолання можливе нашими земними методами. Системна робота з викорінення зла – це наше завдання, наша компетенція, наша відповідальність.
Відмовки на кшталт «ми нічого не можемо зробити, бо зло приходить з небес» є безпідставними.
Якщо максимально узагальнити, то зло виникає через недосконале втілення досконалих духовних сутностей. Проте в міру набуття духовними сутностями досвіду перевтілень і поступового формування на землі правильної культури, втілення стають щоразу досконалішими, а люди – гармонійнішими і добрішими.
Продовження: Небесного пекла не існує, у безсмертних духовних сутностей все гаразд
Пізнаємо основи метафізики.
Навіщо досконалій сутності недосконале втілення?
Вірю в те, що розумію.
Коментарі
Дякую, Ігоре, дуже потрібне дослідження!
Натомість не дуже розумію :
"(...) зло виникає через недосконале втілення досконалих духовних сутностей".
Як таке явище - можливе?
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Для прикладу: коли добра людина починає робити зовсім нову для себе справу, вона може напартачити і завдати збитків. Але не тому, що вона зла, а через нестачу власного досвіду і через те, що її не навчили належним чином.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Навіщо досконалій сутності недосконале втілення?
Вірю в те, що розумію.
Втілюючись у фізичному світі, духовні сутності отримують нове поле для творчості, новий досвід і радість від нових пригод.
Будь-яка нова діяльність пов’язана з помилками і недосконалістю. Досконалість приходить поступово.
Для того, щоб вийти на шлях знань, треба проповзти стежками невігластва.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Наявність помилок і недосконалості в новому полі діяльність не являється злом...Також "недосконале втілення" по суті неможливе.Кожен отримує те втілення,яке можливе для його рівня...
Злом являється свідоме порушення правил Творця...
Вірю в те, що розумію.
Зло - це наполягання на своїх помилках і вперте поширення дисгармонії та страждань.
Наскільки воно є свідомим - велике питання, адже заперечення істини, руйнівна поведінка і поширення страждань - це прояви безумства, тобто відсутності свідомості.
Зло залишається злом незалежно від того, як гомо сапієнс його робить - свідомо чи несвідомо.
До речі, слово "зло" походить від "зело" (сильно, дуже) і означає "руйнівну силу", тобто має негативне значення.
Слово "сила" має нейтральне значення, тобто сила буває як негативною, так і позитивною.
Для позначення позитивної сили використовується слово "добро" - те, що треба обирати, брати і боронити. Про це є гарна стаття Леоніда Українця "добро".
Добро - це позитивна, гармонізуюча, творча сила, яка дає втіху.
Зло - це негативна, дисгармонізуюча, руйнівна сила, яка несе страждання.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Потрібно бачити різницю між свідомим злом і несвідомими інструментами зла...
Вірю в те, що розумію.
ЗЛО свідоме - коли людина знає, що вона чинить недобре і хоче чинити недобре.
ЗЛО несвідоме - коли людина своїми некомпетентними/некваліфікованими діями в якійсь сфері чинить Зло за результатами своїх дій. В той же час зарозумілість або втручання в сферу діяльності в якій людина некомпетентна/некваліфікована є свідомим, тому частково таке Зло є Злом свідомим.
Наприклад:
- людина не має жодних знань з медицини, але дає поради, як лікуватися від якоїсь хвороби;
- людина, яка не має навичок роботи з електрикою, береться ремонтувати електричний прилад і спричиняє пожежу чи травму;
- людина, яка не має навичок керувати автомобілем/мотоциклом, сідає за кермо і робить аварію.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Цікавим є тлумачення, що його приписують Ейнштейну: зла не існує, люди застосовують це поняття, щоби позначити відсутність добра. Повний текст цікавої притчі тут: http://www.zid.com.ua/ukr_creativework/prytcha-rozmova-alberta-ejnshtejna-z-profesorom
Звабити багатьох з отари - ось твоє завдання.
Зло таки існує, проте причиною зла є відсутність гармонії, тобто дисгармонія. Будь-яке просування дисгармонії є злом.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Думаю, що кожна людина є склянкою, що наповнена духовною сутністю: хтось лише на денці, хтось наполовину, хрестос - ущерть. Відповідно духовна сутність має питому вагу, яка залежить від рівня розвитку. Маленькі, у сенсі питомої ваги, духовні сутності мають мінімальний вплив добра на людину. Тому така людина не несе добра у світ або ж несе його дуже мало.
Вважаю, що існують також нелюди, які не мають втіленої духовної сутності, відтак являють собою ідеальну відсутність добра за Ейнштейном.
Звабити багатьох з отари - ось твоє завдання.
Коли ми подивимось на ситуацію в горизонтальній площині, то отримаємо:
біле - чорне,
добро - зло.
Якщо піднімемося над ситуацією, то оцінка буде інша.
Іуда зрадив Хреста - це зло?
Іуді була Призначена Така Роль у цій Божественній Грі.
Чим " об'ємніше" ми охоплюємо ситуацію, тим вірніші висновки
ми отримаємо, бо світ - багатогранний.
Усе проминає, за винятком Бога і Любові.
Григорій Сковорода
У Добрій Новині зрада Іуда вважається підлим вчинком, проявом невдячності і безумства:
"Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаті первосвященика, що звався Каяфа, і радились, як би підступом схопити Ісуса й убити. Увійшов же сатана в Іуду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцяти".
То як, Оро? Може скажеш, що це Ісус скерував диявола в Іуду"?
Відходь від іудейської запрограмованості. Іуда був вільною людиною, а не маріонеткою. Він до останнього моменту міг відмовитися від зради.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Акт ЗРАДИ сам по собі є проявом Зла!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Зло залишається Злом незалежно від того, як людина його робить - свідомо чи несвідомо!
Робимо висновки по плодам, тобто результатам вчинення Зла!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Так, "Добра Новина " дана для людей, бо "Ісус прийшов для "хворих"...
Усе проминає, за винятком Бога і Любові.
Григорій Сковорода
Коли людина висловлює невірну думку , а потім дізнається про іі хибність, то відбувається звільнення від цієї думки.
А якби я іі не висловила, то вона б залишалась зі мною.
От і добре !
Такі досвіди є цінними.
Коли людину "б"ють" - їй не боляче , бо вона на стороні того, хто б"є., бо у нас одна ціль.
Всім співрозмовникам дякую.
Усе проминає, за винятком Бога і Любові.
Григорій Сковорода
Поняття зла і добра є диференційованим в залежності від простору,в якому перебуває людина,котра судить про добро і зло...Щоб зрозуміти ширше це поняття,потрібно на нього дивитися зі сторони...
Очевидно,що свідомо скоєну дію проти правил Всесвіту можна трактувати злом.Та несвідоме творення "зла" через брак досвіду,розуміння чи розвитку,не являється злом,а проявом зла...Це розуміння має велике значення для Гравця...
Пес,який осатаніло кусає палицю,якою його били,вважає палицю злом,хоча вона є проявом та інструментом зла...Бик на арені бігає за червоною шматою,бо вона бачиться для нього злом,яке йому робить боляче...
Вірю в те, що розумію.