Ландсбергіс Вітаутас: Нашою зброєю був дух

Діалог Ландсбергіса Вітаутаса, Голови Сейму Литовської Республіки в час здобуття незалежності Литви з українським ведучим Романом Колядою в ефірі 1 Каналу Національного радіо України 13.01.2016 року.

- Пане Ландсбергіс, від України поздоровлюємо Вас з отриманням премії Свободи від народу. Хотілося б насамперед запитати про спогади 25-річної давності. Я переглянув кінохроніку, бачив Вас серед людей, що знаходяться в телецентрі, в Сеймі. Могли б Ви описати відчуття, пов'язані з тим днем?

Цих спогадів було б занадто багато, і як їх описати коротко - я не знаю. Може, найістотнішим було те, що у нас були свої установки, своє бачення обов'язків і поставлених завдань. Ми знали, хто наш ворог і з чим він приходить, і яка його мета - зламати Литву, і не тільки підпорядкувати собі фізичними, військовими засобами, а й зламати духовно, щоб ми стали покірними, слухняними виконавцями волі імперського центру, не мали б власних поглядів і не насмілювалися говорити те, що ми думаємо. Ми відстояли свободу: свободу думки, свободу дії і не дозволили, щоб нам нав'язали силові, примусові, дурні порядки.

- Як далеко ви були готові піти? Якби розгорівся збройний конфлікт - ви були готові до такого розвитку подій?

Збройний конфлікт вже був. Вони здійснювали вторгнення, надіслали додаткові війська: повітряно-десантні сили, дивізії із Пскова, з Риги та інших місць і, врешті-решт, знамениту "Альфу" - підрозділ кілерів під командуванням самого Президента Горбачова. Він у Вільнюсі, звичайно, не наказував, там був командир Головатов. Вони йшли наскрізь, вбиваючи людей, ламаючи опір - адже всі були беззбройні. У нас була тільки добра воля і віра, що справедливість не може бути попрана. І ми відстояли своє право бути собою, бути вільними, а ця військова сила, примус, насильство зламалося, не здолало дух, бо нашою зброєю був дух. У них була тільки ненависть, чванство і пиху. Кремль, сповнений пихи, що він вище всіх. Він може плюнути на весь світ. Ну і плював на весь світ, ну і що з цього? Самі сидять в ямі і невідомо, чим їм скінчиться.

- Ви сказали: ми знали, хто наш ворог і це було в 1991 році. Україна до 2014 року вважала росіян братнім народом, і знову йдуть заклики брататися з російським народом, хоча незрозуміло, як це можливо зараз. Завдяки чому Литва вже в 1991 році мала потужне усвідомлення, хто є друг, а хто ворог?

Ми усвідомлювали, що люди є різні. І Росії є різні, то чи не є одна Росія, ворог чи друг, а що, принаймні, є дві Росії: одна - це кремлівська, зі своїми силовими структурами, КГБшнимі і мілітарними, яка йде на придушення інших народів, а є також Росія, яка хоче бути нормальною країною, хоче нормального життя без комуністичної диктатури - ця Росія була на нашому боці. Тому ми не йшли проти Росії, а, як виявилося, ми йшли разом з Росією, демократичною Росією - це було визначальною силою, тому що після кровопролиття у Вільнюсі можна собі уявити, що в Москві на вулиці і площі вийшло 700 000 людей. 700 000 - де вони сьогодні? Росія була б іншою, якби вони зберегли цей дух свободи, солідарності з іншими волелюбними народами, хоча б з Україною. Зараз їм там поплутали мізки повністю, але Росія може бути іншою.

- З приводу національного піднесення, яке було в 1991 році, пройшло 25 років, розгублено чи щось, що треба було зберегти?

Такі кульмінаційні моменти або навіть періоди підйому не можуть зберігатися вічно, але вони залишають свій слід навіть після деякого спаду, але цей спад ніколи не буває повним, можна знову йти вперед, так що є певна закономірність у прогресі. Потрібно тільки зберігати далекий погляд у майбутнє - що ми хотіли.

- Зараз активно обговорюється створення Союзу, можливо оборонного, з країнами Балтії, Польщі, України. Як Вам бачиться така перспектива, наскільки вона реальна?

Я не знаю, наскільки вона реальна тому що це буде залежати від керівних еліт, урядів, адже не народ голосуватиме на вулицях, чи створювати нам союз з іншими країнами. Народ може опротестувати. Якщо вам, напевно, запропонують вічний союз з Росією і входження в Євразію - тоді народ, може бути, і обуриться, я так вважаю.

- Народ в Україні вже активно чинить опір кілька років.

Рішення про створення демократичного союзу – на порядку денному в певних процесах політичної і дипломатичної роботи. Але повинна відбуватися робота по підготовленості до таких європейських союзів. Якщо є перешкоди, якщо є тягар старих звичок, старих порядків, “совєтизм”: "Чому ми не можемо так само жити, як при Совєтах, тільки з національним прапором", - то це дуже оманливе. Треба бути іншими. Якщо ви хочете бути вільними людьми і хочете бути європейською нацією, ви повинні думати і вести себе по-іншому, ніж ці обалванені брати-росіяни, які зараз підпорядковані кремлівської диктатурі і ніби не мають нічого проти або бояться сказати своє слово. Ви не боїтеся, ви відстоюєте - це правильно, немає іншого шляху.

- Так, іншого шляху немає, спасибі.                                                                                                                                        

Підготувала до друку Анна Олар

Світлини Юозаса Валюшайтіса. На світлінах Вітаутаc Ландсбергіс у ті історичні дні 1991 року та у день 25-річчя Захісників Свободи, рік 2016 після Народної нагороди премії Свободи, символ якої - є копія роботи скульптора Юозапаса Кястутіса Патамсіса "Вість", орігінал якої стоїть перед Національної Бібліотекою біля Сейму у Вільнюсі.

Слухайте аудіозапис