На Гоа можна жити за три долари на день

Кияни В'ячеслав і Аня Мосійчуки у двотижневу відпустку поїхали на Гоа. Вони розповіли, що в день там можна прожити за три долари і радять їхати тим, хто хоче побути на самоті.

Найскладніше в цій подорожі — дорога. Зараз відмінили прямі рейси і летіти треба лише з пересадкою або із дозаправкою в Еміратах. Загалом переліт займає щонайменше 8,5 годин. Зате переноситься нескладно.

Не знаю, чи там особлива півкуля, але в голові із мисленням на Гоа все змінюється. Певно це тому, що там малолюдно, ніхто не лізе у вічі зі своїми магнітиками, ніхто не випитує чого ти сюди приїхав, де працюєш і скільки заробляєш. Це традиційні розмови для масових країн. А на Гоа народу мало. Індуси не чіпляються взагалі. Можуть попросити сфотографуватися, але дуже делікатно. Якщо відмовляєш — будуть ще дві хвилини перед тобою вибачатися.

Щодо цін — то там все дуже дешево. Можна жити навіть на три долари вдень. Наприклад, миска рису коштує долар-півтора. Але це така тарілка, яку за раз з'їсти не подужаєш. Те саме про салат. Одна порція салату з овочів коштує два долари. Її так само за раз не з'їсти. Дорожчим буде салат з морепродуктів — 4 долари. Туди окрім овочів входять кальмари, креветки, восьминіг і тунець. Свіжа морська риба коштує від десяти доларів. За 20 подадуть баракуду, величезну тарілку морепродуктів на грилі. А омар коштує 25 доларів. У ціни входить не тільки одна риба, а й гарнір і салат. Одним словом, двоє наїдаються легко.

Дуже дешеві в Індії й фреші. Стакан соку коштує долар. А от сік із пакету — 2 долари. Певно їм дешевше зірвати ананас, ніж запакувати сік.

Пляжі південного Гоа чистіші, ніж кримські. Хоч там купається багато індусів, але на пляжах нема ніяких окурків, пляшок з-під пива чи якихось обгорток. "Пісок твердий" настільки, що машина спокійно їде.

Інколи хвиля викидає на пляж морських гадів. Ми бачили чорну водяну змію. Вона стає добрим кормом для ворон. Але рятувальники казали, що вони не отруйні і не кусають. Народ розповідав, що на Гоа багато зміїв. Але ми жодного разу не бачили.

В селищах і містах, звичайно, брудно. Смітників на вулицях нема, лише біля лавок з морозивом. А от корови по дорогах не ходять, як розказують.

Самі дороги в Індії вузькі, хоч і хороші, без вибоїн і ям, а от тротуарів для пішоходів немає. Яким чудом на таких дорогах вміщаються дві смуги для машин і ще пішоходи — не знаю. Їздять індуси швидко, але акуратно. Постійно сигналять. Це означає попередження, що я їду. Але через декілька днів до шуму звикаєш і вже не звертаєш уваги. Намагаються навіть дотримуватися правил. Також на дорогах малувато дорожніх знаків, а в містах світлофорів. Замість нього може стояти дорожній поліцейський.