ТЕОРІЯ ДУРОСТІ і випливаючі з неї П'ЯТЬ ЗАКОНІВ ЖИТТЯ в країні дурнів

Італійський історик-економіст Карло Чіполла грунтовно підійшов до питання про природу дурості. Довгі роки досліджень привели вченого до того, що він сформулював 5 універсальних законів, які працюють в будь-якому суспільстві.

Виявилося, що дурість сама по собі набагато небезпечніша, ніж ми звикли про неї думати.

Перший закон дурості:

«Людина завжди недооцінює кількість ідіотів, які її оточують».

Звучить як розмита банальність і снобізм, але життя доводить його істинність. Як би ви не оцінювали людей, ви постійно будете мати справу з наступними ситуаціями:

• Людина, яка завжди виглядала розумною і раціональною, виявляється неймовірним ідіотом.
• Дурні завжди виникають в найнесподіваніших місцях в найбільш невідповідний час, щоб зруйнувати ваші плани.

Другий закон дурості:

«Імовірність того, що людина дурна, не залежить від інших її якостей».

Роки спостережень і дослідів затвердили мене в думці, що люди не рівні – одні дурні, інші ні – і ця якість закладається природою, а не культурними факторами. Людина є дурнем так само, як він є рудим або має першу групу крові. Він таким народився з волі Провидіння, якщо хочете.

Освіта не має нічого спільного з ймовірністю наявності певного числа дурнів в суспільстві. Це підтвердили численні експерименти в університетах над п'ятьма групами: студентами, офісними службовцями, обслуговуючим персоналом, співробітниками адміністрації і викладачами.

Коли я аналізував групу низько кваліфікованих працівників, число дурнів виявилося більшим, ніж я очікував (Перший закон), і я списав це на соціальні умови: бідність, сегрегацію, недолік освіти.

Але, піднімаючись вище по соціальних сходах, те ж співвідношення я побачив серед білих комірців і студентів. Ще більш вражаючим виявилося побачити те ж число серед професури – чи брав я маленький провінційний коледж або великий університет, та ж частка викладачів виявлялася дурнями.

Я був так вражений результатами, що вирішив провести експеримент над інтелектуальною елітою –  нобелівськими лауреатами.

Підсумок підтвердив суперсили природи: те ж певна кількість лауреатів були дурнями.

Ідею, яку висловлює Другий закон, складно прийняти, але численні експерименти підтверджують її залізобетонну правоту.

Феміністки підтримають Другий закон, оскільки він свідчить, що дуреп серед жінок не більш, ніж дурнів серед чоловіків.

Жителі країн третього світу втішаться тим, що розвинені країни не такі вже й розвинені.

Висновки з Другого закону лякають: чи станете ви обертатися в британському вищому суспільстві або переїдете в Полінезію, подружившись з місцевими мисливцями за головами; заточите ви себе в монастирі або проведете залишок життя в казино в оточенні продажних жінок – вам скрізь доведеться стикатися з такою ж кількістю ідіотів, яка (Перший закон) завжди буде перевищувати ваші очікування.

Третій закон дурості:

«Дурень – це людина, чиї дії ведуть до втрат для іншої людини або групи людей і при цьому не приносять користі самому чинному суб'єкту або навіть обертаються шкодою для нього».

Третій закон передбачає, що всі люди діляться на 4 групи: простаки (П), розумники (Р), бандити (Б) і дурні (Д).

Якщо Ваня робить дію, від якої зазнає втрат, і при цьому приносить вигоду Васі, то він відноситься до простаків (зона П).

Якщо Ваня робить щось, що приносить вигоду і йому, і Васі, він розумник, тому що діяв розумно (зона Р).

Якщо дії Вані несуть йому вигоду, а Вася від них страждає, то Ваня – бандит (зона Б).

І, нарешті, Ваня-дурень знаходиться в зоні Д, в мінусовій зоні по двом осям.

Не важко уявити масштаби шкоди, яку здатні завдати дурні, потрапляючи в управлінські органи і володіючи політичними і соціальними повноваженнями.

Але окремо варто уточнити, що саме робить дурня небезпечним.

Дурні люди небезпечні тому, що раціональні люди насилу можуть уявити логіку нерозумної поведінки.

Розумна людина здатна зрозуміти логіку бандита, бо бандит раціональний – він всього лише хоче отримати більше благ і при цьому недостатньо розумний, щоб заробити їх.

Бандит передбачуваний, тому проти нього можна вибудувати захист.

Спрогнозувати дії дурня неможливо, він зашкодить вам без причини, без мети, без плану, в самому несподіваному місці, в самий невідповідний час. У вас немає способів передбачити, коли ідіот завдасть удар.

У конфронтації з дурнем розумна людина повністю віддає себе на милість дурня, створення без зрозумілих розумнику правил. Атака дурня зазвичай застає зненацька. Навіть коли атака стає очевидною, від неї складно захиститися, тому що вона не має раціональної структури.

Це те, про що писав Шиллер: «Проти дурості безсилі навіть боги».

Четвертий закон дурості:

«Не-дурні завжди недооцінюють руйнівний потенціал дурнів».

Зокрема, не-дурні постійно забувають про те, що мати справу з дурнем в будь-який момент часу, в будь-якому місці і за будь-яких обставин означає здійснювати помилку, яка дорого обійдеться в майбутньому.

Простаки із зони П зазвичай не здатні розпізнати небезпеку дурнів із зони Д, що не дивно. Дивно як раз те, що дурнів також недооцінюють і розумники, і бандити. У присутності дурня вони розслабляються і насолоджуються своїм інтелектуальною перевагою, замість того щоб терміново зібратися і мінімізувати збиток, коли дурень щось викине.

Поширений стереотип, що дурень шкодить лише самому собі!

Ні. Не потрібно плутати дурнів з безпорадними простаками.

Ніколи не вступайте в союз з дурнями, уявляючи, що можете використовувати їх заради своєї вигоди – якщо ви так зробите, то очевидно, що ви не розумієте природи дурості. Так ви самі надаєте дурневі поле, на якому він може розгулятися і завдати більшої шкоди.

П’ятий закон дурості:

«Дурень – найнебезпечніший тип особистості».

Наслідок: дурень небезпечніший, ніж бандит.

Результат дій ідеального бандита – простий перехід благ від однієї людини до іншої. Суспільству в цілому від цього ні холодно ні жарко.

Якби всі члени цього соціуму були ідеальними бандитами, воно б тихо гнило, але катастрофи б не сталося. Вся система зводилася б до трансферу багатств на користь тих, хто зловживає заради цієї цілі, і, оскільки, ідеальними бандитами були б всі, система насолоджувалася б стабільністю.

Це легко бачити на прикладі будь-якої країни, де влада корумпована, а громадяни постійно обходять закони.

Коли на сцену виходять дурні, картина повністю змінюється. Вони завдають шкоди, не витягуючи вигоди. Блага знищуються, суспільство бідніє.

* * *

Історія підтверджує, що в будь-який період країна прогресує тоді, коли при владі знаходиться досить розумних людей, щоб стримувати активних дурнів і не давати їм зруйнувати те, що зробили розумні люди.

В країні, яка регресує, дурнів стільки ж, однак серед верхівки спостерігається зростання частки дурних бандитів, а серед решти населення – наївних простаків. Така зміна розкладу незмінно підсилює деструктивні наслідки дій дурнів, і вся країна котиться в безодню хаосу, ненависті і руйнування.