Людина влаштована так, що в її думках майже завжди лунає внутрішній монолог. Людина автоматично весь час думає, і робить це переважно словами (хоча можна думати й образами).
Це захисний механізм: створення внутрішнього "надмірного інформаційного тиску" допомагає захиститися від неконтрольованого зовнішнього інформаційного проникнення, яке може бути шкідливим (наприклад, із-зовні можна включити природний механізм самоліквідації).
Зазвичай, внутрішній монолог нейтральний: для виконання захисної функції достатньо говорити про що завгодно.
Проте цей монолог можна використовувати для виконання ще однієї функції – наповнення себе світлом, тобто позитивною, істинною, гармонізуючою, оздоровлюючою інформацією. Для цього треба постійно проговорювати, а ще краще – проспівувати – позитивні тексти.
Найбільшим інтенсивним способом внутрішнього просвітлення є постійне проговорювання або проспівування Живого Слова. Звукони проговорюються, а цифрони, інформосоти та енергосоти - проспівуються.
Правильний і систематичний внутрішній монолог просвітлює людину, очищує від інформаційного бруду, робить її інформаційно легшою, підносить в гармонійніші простори подій.
Якщо читати тексти Живого Слова перед засинанням, то наша підсвідомість може автоматично їх повторювати всю ніч або, принаймні, тривалий час під час сну.
Читання Живого Слова у фоновому режимі створює сприятливе середовище для планування, розв’язування проблем, інтелектуального творення нових систем, отримування точних відповідей на поставлені запитання.
В тему:
Вдосконалюємо психіку, підіймаємось у кращий простір подій.
Коментарі
"Читання Живого Слова у фоновому режимі створює сприятливе середовище для планування, розв’язування проблем, інтелектуального творення нових систем, отримування точних відповідей на поставлені запитання". Тобто, якщо я правильно розумію, Живе Слово пов'язане з поняттям інтуїції. Як навчитися довіряти внутрішньому голосу, щоб чого доброго, він не завів у халепу?
Поки дихаю - сподіваюсь!
Внутрішній голос може походити з різних джерел – цим голосом можуть промовляти дух, душа і плоть. Довіряти можна лише голосу духу, натомість інші голоси треба брати до уваги.
Щоб розрізняти згадані голоси, потрібні знання і практика. Наприклад, якщо виникають сумніви, то це не голос духу – він завжди висловлюється точно і впевнено.
Для орієнтира доцільно використовувати три критерії істини: 1) позитивні емоції, 2) логічна цілісність (несуперечливість), 3) добрі плоди, продуктивність, хороші результати.
Все, що робиться з власної волі, – добро!