Відомості про видатного мудреця можна почерпнути з праць його учня — Платона (ім’я при народженні — Арістокл). Хоча, навіть в них важко відрізнити історичного Сократа від художнього образу, котрий створив Платон. Адже письмових згадок про себе наймудріший філософ не залишив. Власне тому спочатку Аз вирішив не загострювати свою увагу на Сократі, а більше зосередитись на його учневі Арістоклі, котрий сповна увібрав мудрість учителя. Але при вивченні явища свідомих сновидінь і всього, що з ними пов’язано, один із логічних ланцюжків знову привів мене до постаті Сократа.
Важливими тут є два моменти. Перший — це те, що Сократові було властиве глибоке зосередження, під час якого він довгі години міг спокійно стояти розмірковуючи над певними питаннями. Другий — це те, що Бертран Рассел у своїй Історії Західної Філософії вважає Сократа послідовником орфізму, якщо не по формі, то по суті. Якщо останнє правда, тоді стає зрозумілим, чому після смерті учителя Платон, зацікавився вченням Пітагора і навіть придбав у його послідовників священні книги за значні кошти. Адже і Пітагор був долучений до орфічних містерій, про це згадує Едуард Шюре в книзі “Великі посвячені”. Тобто Арістокл продовжував розвиватись в тій самій релігійній традиції, знайшовши тільки нове джерело натхнення.
З подачі Гегеля вважають, що Сократ був схильний до нападів каталепсії. Чи справді це могло бути так, пропоную відповісти професійним психіатрам. Аз схильний до думки, що Сократ володів мистецтвом глибокого зосередження і його нерухомі стани кількаразово описані в різних джерелах є наслідком його вольового напруження, а не розладу. Цікавим є також означення слова каталепсія. В українській формі вікіпедії вона названа руховим розладом, а в англійській станом нервової системи.
З Апології, написаної Платоном після смерті Сократа, відомо, що мудрець порівнював себе із воїном котрому Бог наказав виконувати філософський обов’язок і він сміливо виконував його до кінця. І все що він робив, то це намагався пробудити громадян від сну. Коли стало відомо, що суд засудив Сократа до смерті, він виголосив промову, в котрій зазначив, що найшляхетніший спосіб — це не перешкоджати іншим, а розвивати себе. А смерть сприйняв як добрий знак, байдуже чи помандрує його дух в інші світи. А коли й так, то для нього справжня честь постати перед справедливими суддями світу померлих — Міносом і Радамантом. І Сократ готовий помирати багато разів, щоб мати можливість спілкуватись у потойбіччі з Орфеєм і Мусеєм. Тож тільки Богу відомо чия доля краща: у живих афінян чи мертвого Сократа.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Зосередженість Сократа
Світ:
Спецтема:
Коли писав збірку статей про видатних мислителів і державців давнини, то пропустив там Сократа. Прийшов час заповнити цю прогалину.
image.jpg
Відомості про видатного мудреця можна почерпнути з праць його учня — Платона (ім’я при народженні — Арістокл). Хоча, навіть в них важко відрізнити історичного Сократа від художнього образу, котрий створив Платон. Адже письмових згадок про себе наймудріший філософ не залишив. Власне тому спочатку Аз вирішив не загострювати свою увагу на Сократі, а більше зосередитись на його учневі Арістоклі, котрий сповна увібрав мудрість учителя. Але при вивченні явища свідомих сновидінь і всього, що з ними пов’язано, один із логічних ланцюжків знову привів мене до постаті Сократа.
Важливими тут є два моменти. Перший — це те, що Сократові було властиве глибоке зосередження, під час якого він довгі години міг спокійно стояти розмірковуючи над певними питаннями. Другий — це те, що Бертран Рассел у своїй Історії Західної Філософії вважає Сократа послідовником орфізму, якщо не по формі, то по суті. Якщо останнє правда, тоді стає зрозумілим, чому після смерті учителя Платон, зацікавився вченням Пітагора і навіть придбав у його послідовників священні книги за значні кошти. Адже і Пітагор був долучений до орфічних містерій, про це згадує Едуард Шюре в книзі “Великі посвячені”. Тобто Арістокл продовжував розвиватись в тій самій релігійній традиції, знайшовши тільки нове джерело натхнення.
З подачі Гегеля вважають, що Сократ був схильний до нападів каталепсії. Чи справді це могло бути так, пропоную відповісти професійним психіатрам. Аз схильний до думки, що Сократ володів мистецтвом глибокого зосередження і його нерухомі стани кількаразово описані в різних джерелах є наслідком його вольового напруження, а не розладу. Цікавим є також означення слова каталепсія. В українській формі вікіпедії вона названа руховим розладом, а в англійській станом нервової системи.
З Апології, написаної Платоном після смерті Сократа, відомо, що мудрець порівнював себе із воїном котрому Бог наказав виконувати філософський обов’язок і він сміливо виконував його до кінця. І все що він робив, то це намагався пробудити громадян від сну. Коли стало відомо, що суд засудив Сократа до смерті, він виголосив промову, в котрій зазначив, що найшляхетніший спосіб — це не перешкоджати іншим, а розвивати себе. А смерть сприйняв як добрий знак, байдуже чи помандрує його дух в інші світи. А коли й так, то для нього справжня честь постати перед справедливими суддями світу померлих — Міносом і Радамантом. І Сократ готовий помирати багато разів, щоб мати можливість спілкуватись у потойбіччі з Орфеєм і Мусеєм. Тож тільки Богу відомо чия доля краща: у живих афінян чи мертвого Сократа.
Вивчаймо досвід попередників.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков