Що святкуємо: Воскресіння, Паску, Великдень чи щось інше?

ВОСКРЕСІННЯ

Згідно з церковною версією, у цей день відзначається чудесне відновлення Ісусом ХрЕстом (не плутати з «хрИстом», пояснення тут) свого мертвого, знівеченого катуваннями тіла — на третій десь після розп’яття та смерті. Отже, це історична подія, яка відбулася в конкретний момент історії. Коли саме? Про це добре знала рання церква як у Римі, так і в Константинополі. Так, архіваріус папи римського скіфський (український) чернець Діонісій Малий (475—550 рр.), опираючись на документи, власні розрахунки і широко розповсюджене передання стверджував, що Воскресіння відбулося в неділю 25 березня 31 року — на 31 році життя Ісуса. Ця дата воскресіння чітко зафіксована візантійською «Пасхальною хронікою» 4 ст. і низкою візантійських істориків церкви [1]. Зокрема, саме на цю дату — неділю 25 березня 31 року — було точно вказано в 14 ст. у константинопольському «Зібранні святоотцівських правил» Матвія Властаря [2]. 

Будь-яка історична подія завжди святкується в той день, коли вона відбулася, з можливим продовженням у наступні дні. Це потрібно для того, щоб долучитися до енергетики цієї події, ще раз символічно пережити її, відчути на рівні емоцій. Наприклад, якщо Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р., то день його народження як історичну подію святкуємо саме 9 березня, а не через місяць. Свій день народження також святкуємо саме того числа, коли народилися, з повторним святкуванням у ширшому колі знайомих на вихідні. Так само, якщо Ісус воскрес 25 березня 31 року, то цю історичну подію треба святкувати саме 25 березня. Якщо це число припадає на будній день, то його треба повторно святкувати в найближчу неділю — День Сонця (Sunday) або День Господній.
Натомість у сучасному православному світі церковне «воскресіння» святкується після весняного рівнодення в першу неділю після першої весняної повні (повного місяця), а якщо на цю неділю припаде іудейський Пейсах, то святкування переноситься на наступну неділю. Тому «воскресіння» постійно блукає в проміжку від 4 квітня до 8 травня і ніколи не потрапляє на 25 березня — день, коли відбулося історичне Воскресіння.
Це може означати одне з двох: 1) сучасною церквою воскресіння Ісуса Хреста не сприймається як історична подія; 2) під назвою «воскресіння» святкується якась інша подія. Яка? Розглянемо інші можливі варіанти.
НОВИЙ РІК, ПАСКА-ПЕРЕХІД, ВЕЛИКДЕНЬ
Церковна традиція пов’язує свято Пасхи з Таємною вечерею, здійснену Ісусом і апостолами в Єрусалимі у четвер 22 березня 31 року — за день до Пейсаха. Згідно з Євангелієм, увечері в середу 21 березня Марія, сестра Лазара, здійснила ритуальне омивання Ісуса ароматичною олією («дуже коштовним миром зі щирого нарду»). Наступного дня перед початком Таємної вечері Він омив апостолам ноги. В ході святкової трапези Ісус відіслав з приміщення Іуду — єдиного іудея серед апостолів, після чого здійснив арійський ритуал побратимства: апостоли випили свіжого виноградного соку по колу з однієї чаші, спожили розділений Ісусом коровай-паску, вислухали настанови любити одне одного, відспівали славлення (духовні гімни).
Зауважимо, що Таємна вечеря в жодному разі не могла бути святкуванням іудейського Пейсаха. Іудейський закон (книга Левіт 23.5) точно визначав день, коли треба святкувати Пейсах: на 14 день першого весняного місяця. Оскільки іудеї користувалися місячним календарем, то місяць у них починався з моменту спостереження серпа молодика (нового місяця). Згідно з таблицями, наведеними у книзі Іллі (Еліаса) Бікермана [3], у 31 р. серп березневого молодика в Єрусалимі можна було бачити 11 березня близько 22 години 30 хв за місцевим часом [4]. Подібні результати дають комп’ютерні програми, наприклад, місячний календар на http://www.astrolab.ru/cgi-bin/moon2.cgi.
Таким чином, 11 березня 31 р. було першим днем єврейського місяця нісана, відповідно 14-та доба нісана припадала на суботу 24 березня. Саме тоді й можна було святкувати іудейський Пейсах. Оскільки доба в іудеїв починається ввечері (подібно як річне коло починається восени — «коли вмирає світло»), то Пейсах почали святкувати з вечора п’ятниці 13-го нісана (23 березня). Це повністю відповідає опису подій, поданому в Євангелії, адже Ісуса розіп’яли саме у п’ятницю напередодні Пейсаха: «Повели тоді Ісуса від Каяфи у Преторію. Був же ранок. Та не увійшли вони у Преторію, щоб не осквернились і щоб могли їсти пейсах» (Іван 18.28). «Оскільки то була п’ятниця та щоб тіла не лишилися в суботу на таврі, бо був великий день тієї суботи, іудеї просили Пилата, щоб переламали їм голінки і їх зняли» (Іван 19.31). Вираз «великий день тієї суботи» пояснюється тим, що Пейсах припав на суботу, тобто збіглися два святкові дні ("іудейський великдень").
Сукупність фактів переконливо свідчить, що 22 березня — у перший день весняного рівнодення — Ісус з одинадцятьма апостолами-галілеянами відсвяткував звичаєвий арійський Новий рік. В Євангелії про це сказано абсолютно відверто: «ПЕРШОГО ДНЯ, коли треба було паску жертвувати, приступили учні до Ісуса й питають: Де хочеш, щоб ми пішли і приготували Тобі паску?» Це був перший день року — момент переходу від старого до нового річного кола, звідси прадавня назва «паска-пасха», що значить «перехід». Відомо, що до Нікейського собору 325 р. «частина християн відзначала Паску під час весняного рівнодення» [5]. Інакше й не могло бути, тому що Паска — це арійський Новий рік, а він завжди починався на весняне рівнодення.
Українці, а також інші арійські [6] або арієзовані народи (перси, тюрки, індійці) традиційно починали річне коло з весняного рівнодення. Звідси новорічні засівання «Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю» (очевидно, що сіють не взимку, а навесні), щедрівки «Щедрик-щедрик-щедрівочка, прилетіла ластівочка» і багато інших суто весняних ритуалів. У наш час все більше українців повертається до святкування арійського Нового року з обов’язковим передноворічним постом і очищенням-омиванням (згадайте омивання Ісуса ароматичною олією напередодні Таємної вечері).
Якщо рівнодення припадає на будній день, то Новий рік повторно святкують найближчої неділі. Цей день називається ВЕЛИКОДНЕМ, бо він має подвійну силу: святкова енергетика Нового року накладається на енергетику першого дня тижня — Дня Сонця, присвяченого Богу-Творцю, Вишньому і Святому. Тобто Великдень — це святкування арійського Нового року в неділю.
Зі сказаного вище однозначно випливає, що нинішня «церковна паска» не може бути ні Паскою-Переходом (Новим роком), ні Великоднем. Адже ці свята твердо прив’язані до весняного рівнодення і наступної за ним неділі. Ісус з апостолами святкував Паску-Перехід 22 березня 31 року, а Великдень того року припав на 25 березня. Натомість «церковна паска» ніколи не збігається з рівноденням і кожного року припадає на інший день. Якщо це не воскресіння Ісуса Хреста, не новорічна Таємна вечеря і не Великдень, тоді що? Для відповіді доцільно приглянутися, звідки взагалі взялися «блукаючі» свята.
МІСЯЧНИЙ КАЛЕНДАР
Не прив’язаність певних свят до річного сонячного календаря викликана тим, що вони відзначаються за місячним календарем. Річ у тім, що дотримання сонячного календаря потребує значного розвитку астрономічних знань, в тому числі вміння точно визначати моменти рівнодення та сонцестояння. Для цього арійські народи вже з другої половини 6 тис. до н. е. будували спеціальні обсерваторії. Найдавніші з них споруджувалися для визначення моменту літнього сонцестояння 21—22 червня або зимового сонцестояння 21—22 грудня, коли сонце найвище або найнижче над горизонтом. Зокрема, археологи розкопали похилі довгі тунелі, на задню стінку яких сонце потрапляло тільки на короткий час саме в момент зимового сонцестояння. Наприклад, в мегалітичному комплексі Нью-Грендж (Ірландія, 4 тис. до н. е.) прикрашена солярним візерунком стінка тунелю освітлюється раз на рік лише протягом 17 хвилин [7].
Народи, для яких згадані астрономічні знання та будівельні технології були недоступними, користувалися значно простішим місячним календарем. Для користування ним не треба було нічого будувати: достатньо було подивитися на небо і зафіксувати фазу місяця.
Проте ця простота створювала певні проблеми. Місячний рік складається з 12 місячних циклів з середньою тривалістю по 29,5 діб, тому місячний рік приблизно на 11 днів коротший сонячного. В результаті дати місячного календаря постійно зсуваються відносно сонячного календаря. Тому, наприклад, мусульмани святкують свій Рамадан то взимку, то весною, то влітку, то восени. Це дуже незручно. Для подолання плутанини, наприклад, в Марокко в діловому житті застосовується сонячний календар, проте офіційно дати приводяться до мусульманського місячного року.
Іудеї також здавна користувалися місячним календарем, запозичивши назви місяців у вавилонян. Першим весняним місяцем вважався «нісан» (вавилонський «нісану»), проте через постійне відставання місячного календаря від сонячного «іудейська весна» могла початися і взимку, і влітку. Для того, щоб нісан припадав на весну, його початок або визначали «на око» (коли оживала природа), або раз на кілька років вставляли додатковий місяць. Після 4 ст. іудейська верхівка перейняла древній вавилонський місячно-сонячний календар, який з незначними змінами використовується донині [8].
ПЕЙСАХ
Арійську Паску не треба плутати з іудейським Пейсахом, який має зовсім інший, по суті протилежний сенс. Іудеї пов’язують його з геноцидом — масовим умертвленням єгипетських первородних їхнім божеством Ієговою перед міфічним виходом іудеїв з Єгипту. Скоріше всього, ідея цього весняного свята була запозичена іудеями в арійців, оскільки воно не має реальних історичних підстав, а його назва, як вважають деякі єврейські дослідники, не має коренів у древньому івриті [9] — воно є калькою зі слова «паска». Іудеї пояснюють походження Пейсаха тим, що начебто за наказом Ієгови їхні предки вимазали одвірки і пороги своїх домів кров’ю жертовного ягняти, тому Ієгова «перескочив-перейшов» через ці позначені кров’ю помешкання, а в усіх інших вчинив тотальне винищення первородних людей і навіть тварин (див. книгу «Вихід» 12.13). В давнину все первородне вважалося найкращим.
Святкування Пейсаха завжди відбувається 14-го нісана, тобто на 14 день від появи серпа молодого місяця — на повню (повний місяць). Відомо, що в період повні не варто починати нові справи, небезпечно робити хірургічні операції, не рекомендується зачинати дітей. У період повного місяця статистика засвідчує сплеск злочинності, самогубств, загострення хвороб, нервових розладів, безсоння, транспортних аварій; у людей посилюється емоційна нестабільність і притуплюється раціональне мислення. Це об’єктивна реальність, про яку знали з давніх-давен. Пізніше на це знання наклалася народна пам’ять про розп’яття Ісуса Хреста у п’ятницю 13-го нісана, що породило страхітливі повір’я про «п’ятницю 13-го», коли начебто вночі активізуються всі темні сили і влаштовують свій сатанинський ШАБАШ (від єврейського «шабат», що значить «субота»).
Іудейський Пейсах святкується за місячно-сонячним календарем, тому «гуляє» по березню і квітню. Православна «паска» святкується лише після Пейсаха, тобто жорстко прив’язана до цього найбільшого іудейського свята. Ми вже вияснили, що це не відзначення історичної події воскресіння Ісуса Хреста 25 березня, не Новий рік (весняне рівнодення) і не Великдень (перша неділя після рівнодення). Тоді що це? Пейсах для неіудеїв? Мовляв, пани вже відсвяткували, тож тепер слугам дозволяється доїсти те, що залишилося? Навряд чи хтось з теологів спроможеться раціонально пояснити весь цей туман, штучно створений навколо простих і зрозумілих істин. Хоча відповідь дуже проста, а її сенс передається двома словами —
ХРОНОЛОГІЧНА ВІЙНА
Це шостий рівень тотальної війни, яка, як відомо, має 7 рівнів: технологічно-силовий, економічний, генетичний, організаційний, інформаційний, хронологічний і — найвищий — духовно-світоглядний. Метою хронологічної війни є руйнування минулого противника, тобто того фундаменту, на якому виростає майбутнє. Йдеться про спотворення історії, знеславлення предків, деформацію і десинхронізацію ритуалів, наповнення їх безглуздими формальностями і заглушування їхньої суті інформаційним шумом.
Ворогу вдалося здійснити потужний хронологічний удар по арійській традиції. Це стало можливим з трьох причин.
По-перше, ворогу вдалося поширити сфальсифіковані тексти чотирьох євангелій, в які було внесено понад 50% фарисейських вставок [10]. Спецоперація з фальсифікації була здійснена ще до руйнування Єрусалима в 70 році, проте масове просування «доповнених євангелій» стало можливим лише з другої половини 2 ст., коли повмирали очевидці діянь Ісуса та його апостолів, потьмяніли усні передання і головним джерелом інформації стали письмові тексти.
По-друге, з середини 2 ст. різко активізувалась діяльність єгипетського іудохристиянства, яке паразитувало на арійському хрестиянстві і йшло за ним по п’ятам. У Візантії іудохристиянство стало домінуючим у 6 ст. за Імператора Юстиніяна, а на Русі - після монголо-татарського нашестя 13 ст.  

По-третє, існували об’єктивні труднощі розуміння Євангелія, оскільки цей документ був посланням в майбутнє і призначався для кризового людства 21 століття. З метою інформаційного захисту «Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого» була розділена на 4 напівавтономні частини. Ключем для відновлення цілісності була Туринська плащаниця — гіперфото Ісуса Хреста в момент його воскресіння. Тому-то цілісне розуміння Євангелія стало можливим лише в наші дні — завдяки розшифровці Туринської плащаниці, розвитку комп’ютерних технологій, що дозволили зібрати мозаїчні фрагменти чотирьох євангелій в єдиний цілісний текст, а також феномену віртуальної реальності, що допомагає осягнути втілення духовно-божественної сутності в фізичному світі.
НАСЛІДКИ ХРОНОЛОГІЧНОГО УДАРУ
Рішення Нікейського собору, попри добрі наміри його учасників, призвели до значної дезорганізації світогляду і всього способу життя, властивого європейським народам.
1. Підірвано порядок сонячного календаря, що починається з весняного рівнодення. Сенс новорічних святкувань в тому, щоб очистити життєвий простір від старого бруду, розбудити природу від зимової сплячки, запланувати-започаткувати нове життя в первозданній силі й чистоті. Для цього на рівнодення співали пісні, закликали пташок, стріляли в повітря, «топтали ряст» — будили землю і набиралися від неї весняної сили, бо перше — найкраще. А що маємо сьогодні? Новий рік гучно святкуємо взимку, з феєрверками і петардами. Цим не даємо природі відпочити, заважаємо відновленню її сил. Це деструктивна дія, подібно до того, як пробудити ведмедя від зимової сплячки і перетворити його на озлоблену агресивну істоту. Інший приклад: раніше символічно били одне одного вербовими гілками зі щойно розпушеними «котиками», бо вони несли могутню силу новонародженого життя. Після їх освячення люди старалися якнайшвидше проковтнути кілька «котиків» — вербового цвіту — «щоб горло не боліло». А от, наприклад, у 2008 році Вербну неділю святкували аж 20 квітня, коли верба вже відцвіла, «котиків» давно не було, тож втрачався сенс цього ритуалу і він перетворювався на безглуздя.
2. Максимально затуманено факт святкування Ісусом Хрестом з апостолами (за винятком Іуди) арійського Нового року (Паски-Переходу) 22 березня 31 року. Це дозволило здійснити удар по неперервності арійської традиції, виставити Ісуса в ролі її руйнівника і поширювати інсинуації про його начебто іудейське походження. Для більшої правдоподібності гелленське слово «хрестос», що позначає вищого посвяченого в божественну мудрість (в євангельському сенсі — боголюдину, сина Божого), замінили словом «хрістос» («помазаник»), яким іудеї називали свого месію — земного царя, що мав би відновити іудейську державу і забезпечити їй світове панування.
3. Історична подія воскресіння Ісуса Хреста 25 березня 31 року була перетворена на символічну подію «визволення від смерті» і названа «паскою», а її святкування дозволено здійснювати лише після святкування іудейського Пейсаха (міфічного дня міфічного геноциду Ієговою єгипетських первородних). Це був надзвичайно серйозний удар, адже Воскресіння — це маніфестація боголюдських можливостей людини, це символічний день народження нової духовної громади (нової раси), яка ставить за мету досягнення «царства Божого» — внутрішнього стану гармонійного поєднання божественного і земного. Відповідно, пряме чи непряме заперечення історичності факту Воскресіння — це діяння сатани, тобто «противника Божого».
4. Дезорієнтація в часі. Оскільки «пасха» та інші «рухомі» свята постійно блукають річним календарем, то звичайній людині важко у всьому цьому зорієнтуватися і раціонально спланувати своє майбутнє. І це при тому, що ми не бедуїни в пустелі, змушені вираховувати дні за фазами місяця, а сучасна нація з достатньо точним сонячним Григоріанським календарем. Тому вся ця мутна архаїка — це свідоме нагнітання туману, щоб збити людину з пантелику і узалежнити її від новоявлених «жерців».
5. Дезорганізація господарського життя, що особливо яскраво продемонстровано в 2008 році. Якщо в давнину українці після тижня новорічних весняних святкувань приступали до роботи, бо «весняний день рік годує», то цього разу святкування «пасхи» перетворилося на узаконений державою майже суцільний двотижневий «гульбан» з 26 квітня до 11 травня, тобто в період найенергійнішої праці.
ЩО РОБИТИ?
Треба нарешті визнати існуючий календарний абсурд і розпочати дослідження реформації річного календаря з широкою загальноукраїнською дискусією. Зокрема, необхідно обговорити можливість святкування звичаєвого українського Нового року з самого ранку 22 березня, а Великодня — найближчої неділі. Воскресіння ж Ісуса Хреста святкувати з раннього ранку 25 березня з повторним святкування найближчої неділі. Весь період з 21 березня до повторного святкування Воскресіння оголосити державним святом з неробочими днями. Цього часу буде достатньо для того, щоб згадати Традицію, віддати шану предкам і окреслити найважливіші плани наступаючого року.
Посилання:
1. Рапов О. М. Когда же родился и был распят Иисус Христос? (Историко-астрономические исследования, вып. XXIV, М., Наука, 1992) — http://hbar.phys.msu.ru/gorm/chrono/christh2.htm з посиланням на: Климишин И.А. Календарь и хронология.— 3-е изд.— 1990. — С. 1; Ginzel F.K. Handbuch der matematischen und technishen Chronologie.—Leipzig, 1914.
2. Матфей Властарь. Собрание святоотеческих правил. Издание П.А.Овчинникова, Балахна, тип. Ф.П.Волкова, 1908: «Ибо господь пострадал ради нашего спасения в 5539 году, когда круг солнцу был 23, круг луне — 10, и иудеи Пасху иудейскую имели в субботу (как пишут евангелисты) 24 марта. В следующее же за этой субботой воскресение 25 марта... воскрес Христос». Книга Матвія Властаря (Константинополь, 14 ст.) є канонічною середньовічною книгою, що описує правила вселенських і помісних соборів. Згідно з нею Ісус воскрес 25 березня 5539 року, тобто 5539-5508=31 року н. е.
3. Бикерман Э. Хронология древнего мира. — М., 1976 — http://hbar.phys.msu.ru/gorm/chrono/bikerman.htm
4. Рапов О. М. Когда же родился и был распят Иисус Христос? (Историко-астрономические исследования, вып. XXIV, М., Наука, 1992) — http://hbar.phys.msu.ru/gorm/chrono/christh2.htm
5. Дулуман Е.К. Календари, летоисчисление, дата рождения и воскресения Иисуса Христа. — 2005 р. — http://www.evduluman.narod.ru/Calendar.htm
6. До 1752 р. в Англії одночасно застосовувалися два річні кола: звичайне, що починалося 1 січня, і цивільне або юридичне, що починалося 25 березня. — http://www.vostlit.info/Texts/rus14/Raley/pril3.phtml?id=1305
Новий рік у Флоренції теж починався з 25 березня. — http://www.vostlit.info/Texts/rus/Macci/primtext21.phtml
7. Турскова Таисия. Великие сооружения древнего мира. — М.: Рипол классик, 2002. — 416 с., с. 17, 30.
8. Бикерман Э. Хронология древнего мира. Лунно-солнечный год.
9. Пейсах: Праздник Мацы. — http://www.orhaolam.org/orhaolam/holidays/pesach.htm
10. Каганець Ігор. Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень. — Київ-Тернопіль-Львів: «Мандрівець», «Агенція релігійної інформації», 2006 — 558 с. http://sd.org.ua/news.php?id=8606

• 25 березня: свято воскресіння Ісуса Хреста - людини, яка стала безсмертною боголюдиною
• Хрестиянство та іудохристиянство – дві різні релігії
• Заповідь людині любити Бога – це релігійна вимога ставати боголюдиною
• Вознесіння Господнє чи заупокійні сороковини?
• Підстави оновлення Арійського календаря
• 25 березня - свято воскресіння Ісуса Хреста. Воскресаймо!
• Перше чудо Ісуса Хреста: звільнення від алкоголю
• Центр і периферія, або пробудження Пульсара
• Перехід 21—22 березня: Арійський Новий рік (Нова Паска)
• Святкуємо арійський Новий рік з Ісусом Хрестом
• Де і коли народився Ісус? 
• Іван Хреститель — відновлювач арійських традицій 
• Таємна вечеря чи арійський Новий рік?
• Зелена неділя, Трійця, П’ятидесятниця
• Держава-гвинтокрил. Інформаційна стратегія Третього Гетьманату